Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Якась подоба посмішки, що не сходила з Мелфоєвого обличчя впродовж наступного

тижня, постійно тримала в напрузі Гаррі, Рона та Герміону. Майже кожної вільної хвилинки

вони бігли до затемненої хатинки Геґріда.

— Просто відпусти його, — переконував Геґріда Гаррі. — Нехай буде на волі.

— Не можу, — заперечував Геґрід. — Він ще такий маленький… Умре.

Усі подивилися на дракончика. Лише за тиждень він став утричі довший. З його ніздрів

виривався дим. Геґрід занедбав свої обов'язки ключника, бо через того дракона не мав коли

навіть угору глянути. На підлозі були розкидані порожні пляшки зпід бренді й куряче пір'я.

— Я си надумав назвати його Норберт, — сказав Геґрід, розчулено поглядаючи на

дракончика. — Він си вже мене знає, ану гляньте!.. Норберт, Норберт! .. Де твоя мамця?

— Він, здається, чокнувся, — пробурмотів Рон на вухо Гаррі.

— Геґріде, — сказав Гаррі вголос, — мине два тижні, і Норберт стане такий, як твоя

хатина. Мелфой будьякої миті може піти до Дамблдора.

Геґрід стиснув губи.

— Я… я знаю, що не зможу його тримати завжди, але не можу си його викинути. Не

можу!..

Гаррі зненацька повернувся до Рона.

— Чарлі! — крикнув він.

— Ти також чокнувся! — розсердився Рон. — Я — Рон, пам'ятаєш?

— Ні. Чарлі, твій брат Чарлі. В Румунії. Досліджує драконів. Можна відправити Норберта