Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

туди. Чарлі зможе піклуватися про нього, а тоді відпустить на волю!

— Геніально! — вигукнув Рон. — Як тобі така Думка, Геґріде?

Врештірешт Геґрід погодився, що вони можуть послати Чарлі сову з таким проханням.

Повільно минув ще один тиждень. У середу ввечері Герміона й Гаррі ще довго сиділи

разом у вітальні після того, як усі пішли спати. Годинник на стіні щойно пробамкав північ, коли

це раптом відкрився отвір у портреті. Ще мить — і нізвідки з'явився Рон, стягнувши з себе

плащаневидимку.

Він повертався з Геґрідової халупи — допомагав годувати Норберта, що тепер пожирав

цілі ящики дохлих щурів.

— Він мене вкусив! — поскаржився Рон, показуючи руку, обмотану закривавленою

хустинкою. — Я тепер цілий тиждень не зможу тримати пера. Кажу вам, цей дракон —

найжахливіша тварюка, а Геґрід панькається з ним, як з маленьким пухнастим кроликом! Коли

той мене вкусив, Геґрід ще мене й вилаяв, бо я його, бачте, налякав. А коли я вже йшов, він

почав співати драконові колискову.

Щось стукнуло в темну шибку.

— Це Гедвіґа! — вигукнув Гаррі й підбіг до вікна, щоб її впустити. — Принесла відповідь

від Чарлі!

Усі троє притислися головами й почали читати.

Дорогий Роне!

Як ти там? Дякую за листа. Я був би радий прийняти норвезького хребтоспина,