Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Гаррі завмер на місці, коли зза рогу вийшли Філч і Снейп. Вони, звичайно, не бачили його,

але коридор був вузеньким, отож, підступивши, вони неодмінно наскочили б на нього: адже

його тіло під плащем нікуди не зникло.

Гаррі якомога тихіше став задкувати. Ліворуч від себе він побачив якісь прочинені двері.

Це була його остання надія. Гаррі, затамувавши віддих, проліз у двері, намагаючись не зачепити

їх, і зумів, на щастя, зайти до кімнати так, що ніхто нічого не помітив. Снейп із Філчем пройшли

зовсім близько, а Гаррі припав до стіни, глибоко дихаючи й прислухаючись до дедалі тихіших

кроків. Його мало не зловили, мало не зловили!.. Минуло кілька секунд, поки Гаррі почав

бачити, що було в тій кімнаті, де він заховався.

Кімната скидалася на клас, у якому давно не вчилися. Попід стінами проступали темні

контури зсунутих столів і стільців, а сміттєвий кошик був перекинутий. Але там було ще щось,

зіперте на стіну навпроти нього, що виглядало в цій кімнаті чужим, мовби хтось просто

поставив його тут, щоб воно нікому не заважало.

Це було велике — заввишки аж до стелі — дзеркало в пишно оздобленій золотій рамі й на

двох пазуристих ніжках. Угорі був вирізьблений напис: "ЯЦРЕС ОГОВТ ЯННАЖАБ А

УЖАКОП ІБОТ ЯЧ ЧИЛБО ЕН Я".

Забувши про страх, Гаррі підступив до дзеркала, сподіваючись, що й там не побачить

свого відображення. Став перед ним.

Щоб не скрикнути, мусив затулити рота рукою. Озирнувся на всі боки. Його серце

закалатало шаленіше, ніж тоді, коли заверещала книжка, — він побачив у дзеркалі не тільки