Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Вибрався зі спальні, зійшов сходами донизу, перетнув вітальню й проліз через отвір у

портреті.

— Хто це? — скрикнула Гладка Пані. Гаррі промовчав і швиденько рушив уздовж

коридору.

Куди піти? Зупинився, дослухаючись, як калатає серце, й замислився. І тут його осяяло.

Відділ літератури для службового користування в бібліотеці! Він зможе там читати скільки

завгодно, аж доки Довідається, хто такий Фламель. Гаррі попрямував туди, ще щільніше

загорнувшись у плащневидимку.

У бібліотеці було неймовірно темно й моторошно. Гаррі запалив ліхтар, щоб освітити собі

шлях поміж стелажами з книжками. Здавалося, ніби ліхтар сам собою пливе в повітрі, й, хоча

Гаррі відчував, що тримає його рукою, від цього видовища сипонуло морозом поза шкірою.

Відділ службової літератури містився в глибині бібліотеки. Обережно переступивши через

канат, що відгороджував цей відділ від решти книжок, Гаррі підняв ліхтар угору, щоб освітити

назви на корінцях книжок.

Це йому мало допомогло. Облуплені й потьмянілі золоті літери складалися в слова дивних

мов, яких Гаррі не розумів. Деякі книжки були взагалі без назв. На одній книжці була темна

пляма, що страшенно скидалася на кров. Волосся на голові в Гаррі настовбурчилось. Він, може,

просто навіював собі, може, ні, але йому здавалося, ніби від тих книжок долинає легенький

шепіт, неначе вони знали, що тут хтось чужий.

З чогось таки треба починати. Обережно поставивши ліхтар на підлогу, Гаррі почав