Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Що, бачиш свою родину?

— Ні… Я тут сам, але якийсь інакший! Ніби старший і… я найкращий учень школи!

— Що?

— Я… маю на собі емблему, яку носив колись Вілл. А ще я тримаю кубок гуртожитків і

кубок з квідичу… Я ще й капітан команди з квідичу!

Рон ледве відвів очі від цього чудового видовища й захоплено глянув на Гаррі.

— Думаєш, це дзеркало показує майбутнє?

— Як таке може бути? Вся моя родина вже мертва. Дайно я гляну ще раз!

— Ти вже був тут минулої ночі, тепер дай мені трохи подивитися!

— Ти просто тримаєш кубок з квідичу! Що тут Цікавого? А я хочу побачити своїх батьків.

— Не штовхайся!

Несподіваний шум у коридорі урвав їхню суперечку. Хлопці й не помітили, що

розмовляють надто голосно.

— Швиденько!

Рон ледве встиг накинути на Гаррі плаща, як у дверях засвітилися очі Місіс Норіс. Рон і

Гаррі завмерли, думаючи про одне: чи діє плащ і на котів? Трохи постоявши, кицька

повернулася й пішла.

— Тут небезпечно. Вона, мабуть, побігла за Філчем, бо почула нас. Ходімо звідси!

І Рон витягнув Гаррі з кімнати.

Сніг не розтанув і наступного ранку.