Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

такою нищівною, якби Персі постійно йому не підказував.

Після чаю з булочками, канапками з індички, тістечками й різдвяним тортом усі були вже

такі пересичені й сонні, що нічого не могли робити перед сном, хіба що мляво спостерігали, як

Персі ганявся по всій ґрифіндорській вежі за Фредом і Джорджем, які поцупили його емблему

старости.

Для Гаррі це було найкраще в житті Різдво. Проте цілісінький день його постійно гризла

одна думка, і тільки вже в ліжку він зрештою зміг цілком на ній зосередитися: хто ж усетаки

прислав йому плащаневидимку?

Рона, напханого індичкою й тортом, вже нічого не хвилювало, і він, притулившись до

подушки, відразу міцно заснув. Гаррі перехилився через край свого ліжка і витяг зпід нього

плаща.

Батьків… Це був батьків плащ. Тканина мовби перетікала в його долонях, гладенька, наче

шовк, легка, як повітря. "Користуйся ним з розумом", — було написано в листі. Треба його

випробувати. Гаррі підвівся з ліжка й загорнувся в плащ. Глянувши на ноги, побачив тільки

місячне сяйво й тіні. Дуже кумедне відчуття. "Користуйся ним з розумом".

Зненацька Гаррі відчув, що його сон цілковито пропав. У цьому плащі йому був доступний

увесь Гоґвортс. Хвиля збудження пробігла його тілом, поки він мовчки стояв у темряві. Він міг

куди завгодно піти в ньому — куди завгодно, і Філч нічого б не довідався.

Рон бурмотів щось уві сні. Може, розбудити його? Але ні… Батьків плащ… Він відчув, що

цього — першого — разу хоче випробувати його сам.