Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

джемпери, один з великою літерою "Ф", а другий — "Д".

— А в Гаррі кращий, ніж у нас, — сказав Фред, тримаючи светр Гаррі. — Мати, мабуть,

більше старається, якщо ти не член родини.

— А чому ти свого не вбираєш, Рон? — запитав Джордж. — Давай, одягни, він гарний і

тепленький!

— Ненавиджу бордовий колір! — пробурмотів Рон, неохоче натягаючи через голову

светра.

— У тебе нічого не написано, — зауважив Джордж. — Вона, мабуть, думає, що ти й так не

забудеш своє ім'я. Але ж і ми не дурні: чудово знаємо, що нас звати Дред і Фордж.

— Що тут за галас?

До кімнати зазирнув Персі Візлі, несхвально похитавши головою. Він, безперечно, теж

розгортав свої дарунки, бо тримав у руках пухнастого джемпера, якого й вихопив у нього Фред.

— Літера "П" — Почесний староста! Ану, Персі, вдягай, ми всі одягли свої светри, навіть

Гаррі!

— Я… не… хоочу… — долинали невиразні слова Персі, поки близнюки натягували йому

на голову джемпер, збивши з носа окуляри.

— До речі, тобі нема чого сидіти нині зі старостами, — сказав Джордж. — Різдво — це

родинне свято.

Й вони поволокли з кімнати Персі, натягши на нього светра, немов гамівну сорочку.

Гаррі ще ніколи в житті не бачив такого різдвяного обіду. Ціла сотня смажених індичок,