Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— І далі не розмовляй, — додав Рон, — Це для нас така радість!

Задерши носа, Герміона пішла.

Того дня Гаррі було дуже важко зосередитися на уроках. Подумки він постійно вертався до

спальні, де під ліжком лежала його нова мітла, або уявляв собі поле для квідичу, де увечері

почнеться тренування. Проковтнув вечерю, навіть не зауваживши, що їсть, а тоді нарешті

помчав разом з Роном нагору розпаковувати "Німбус2000".

— Ого! — вигукнув Рон, коли на ліжко викотилася мітла.

Навіть Гаррі, що нічого не знав про різні моделі, подумав, що мітла просто чудова.

Гладенька й лискуча, з держаком із червоного дерева, вона мала довгий хвіст з охайних,

рівненьких прутиків, а вгорі було виписано золотом "Німбус2000".

Десь перед сьомою вечора Гаррі вийшов із замку й пішов у сутінках на поле для квідичу.

Він ще ніколи не був на цьому стадіоні. На трибунах довкола поля було кілька сотень місць.

Вони розміщалися так, щоб глядачі сиділи досить високо і все добре бачили. На кожному кінці

поля стояли три позолочені стовпи з кільцями вгорі. Ці стовпи нагадали Гаррі пластмасові

палички, крізь які діти видувають мильні бульбашки, щоправда, стовпи були п'ятнадцять метрів

заввишки.

Гаррі так кортіло літати, що він не став чекати Вуда, а сів на мітлу й відштовхнувся від

землі. Яке відчуття!.. Він облетів стовпи, а тоді почав понад полем то здійматися вгору, то

опускатися. "Німбус2000" повертав куди треба від найлегшого дотику.

— Гей, Поттере! Сідай!