Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Це було так несправедливо, що Гаррі вже намірився протестувати, та Рон нишком

штурхнув його ногою.

— Не заводься, — пробурмотів він. — Я чув, що Снейп — то справжня паскуда.

Коли через годину вони вибиралися сходами з підвалу, Гаррі мав пригнічений настрій, а в

голові йому паморочилось. Першого ж тижня Ґрифіндор утратив через нього два очки, — і чому

той Снейп так його зненавидів?

— Не падай духом, — підбадьорив його Рон. — Фредові й Джорджу він також завжди

знімає очки. Можна піти з тобою до Геґріда?

За п'ять хвилин до третьої вони вийшли з замку і попрямували через поле. Геґрід мешкав у

маленькій дерев'яній хатинці на узліссі Забороненого лісу.

Надворі коло дверей хатинки лежав арбалет і пара калош. Гаррі постукав, і з хатинки

долинуло несамовите шкрябання і глухий гавкіт.

Згодом почувся голос Геґріда: "Назад, Ікланю, назад!"

Спочатку в шпаринці з'явилося велике заросле обличчя, і лише потім відчинилися навстіж

двері.

— Стривайте, — сказав Геґрід. — Назад, Ікланю! Геґрід впустив дітей, притримуючи за

нашийник величезного чорного псавовкодава.

В хатині була лише одна кімната. Зі стелі звисали шинки й фазани, на відкритому вогні

кипів мідний чайник, а в кутку стояло масивне ліжко, накрите ковдрою з різнобарвних

клаптиків.