Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

самого Філча, очима. Вона стежила за порядком у коридорах. Варто було порушити якесь

правило, бодай найдрібніше, і кицька прожогом мчала до Філча, який з'являвся, як навіжений, за

дві секунди. Філч знав усі таємні ходи краще, ніж будьхто інший (за винятком хіба що

близнюків Візлі), і виринав звідусіль так несподівано, мов привид. Діти його ненавиділи, і

найзаповітнішим бажанням багатьох учнів було дати добрячого копняка Місіс Норіс.

Ну, а коли, нарешті, щастило знайти клас, починалися власне уроки, на яких Гаррі

швиденько збагнув, що чари — це не тільки помахи чарівної палички і проказування

чудернацьких слів.

Щосереди опівночі діти, дивлячись у свої телескопи, вивчали нічні небеса,

запам'ятовували назви різних зірок і стежили за рухом планет. Тричі на тиждень під проводом

похмурої присадкуватої відьми на ймення професорка Спраут ходили до замкових оранжерей

вивчати гербалогію. Вона показувала, як вирощувати всі тамтешні дивовижні рослини та гриби

і як їх використовувати.

Мабуть, найнуднішою була історія магії — єдиний предмет, що його викладав привид.

Досить старенький професор Бінс якось задрімав перед каміном в учительській і, пішовши

наступного ранку на уроки, забув там своє тіло. Бінс постійно клював носом, тимчасом як учні

занотовували імена й дати, плутаючи Емеріка Дикого з Уріком Дивним.

Професор Флитвік, учитель замовлянь, був крихітним чарівником, що мусив ставати на

цілу купу книжок, аби його можна було побачити понад учительським столом. Коли Гаррі

вперше сидів у нього на уроці, цей учитель відкрив класний журнал і, дійшовши до прізвища