Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

заговорив про погоду; подруге, всі помітили, що від тюрбана відгонить дивним запахом, і

близнюки Візлі були впевнені, що й він набитий часником, щоб Квірел завжди і будьде

почувався в безпеці.

Гаррі полегшало на душі: він анітрохи не відстав від інших учнів. Багато школярів

походили з маґлівських родин і, так як і він, ніколи й не здогадувалися, що вони чарівниці й

чаклуни. Треба було стільки всього навчитися, що навіть такі учні, як Рон, не мали великих

переваг.

П'ятниця стала для Гаррі й Рона важливим днем. Вони нарешті спромоглися потрапити до

Великої зали на сніданок, жодного разу не заблукавши.

— Що в нас сьогодні? — поцікавився Гаррі в Рона, який щедро посипав кашу цукром.

— Дві "настійки" разом із слизеринцями, — відповів Рон. — Снейп — вихователь

гуртожитку Слизерин. Кажуть, він завжди підтримує своїх. Побачимо, чи це правда.

— Якби ж Макґонеґел підтримувала нас! — зітхнув Гаррі.

Професорка Макґонеґел була вихователькою гуртожитку Ґрифіндор, але це не завадило їй

учора завалити їх цілою купою домашніх завдань.

Аж ось прибула пошта. Гаррі вже звик до цього, але першого разу його добряче

приголомшило, коли під час сніданку до Великої зали зненацька увірвалася ціла сотня сов і

закружляла над столами, шукаючи своїх власників і скидаючи їм на коліна листи й пакунки.

Гедвіґа ще нічого не приносила Гаррі. Часом вона прилітала і скубала його за вухо, а

отримавши шматочок грінки, верталася спати до шкільної соварні. Та цього ранку вона