Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

обличчя. Снейп закінчив переклик і зиркнув на клас. Його очі були чорні, як у Геґріда, але їм

бракувало Геґрідового тепла. Вони були холодні й порожні, наче чорні тунелі.

— Ви прийшли сюди навчитися тонкої науки й точного мистецтва виготовлення магічного

зілля, — заговорив майже пошепки Снейп, але діти ловили кожне його слово, бо, як і

професорка Макґонеґел, Снейп мав дар без жодного зусилля зберігати в класі тишу. — Оскільки

ми тут не будемо махати, як дурні, паличками, чимало з вас не повірить, що це справжня магія.

Я й не сподіваюся, що ви справді збагнете всю красу повільного кипіння казана, коли навколо

клубочиться пара, всю невловну силу рідини, яка розтікається людськими судинами,

одурманюючи розум і заворожуючи почуття… Я можу вас навчити зберігати у пляшках славу,

готувати популярність, навіть закорковувати смерть — якщо, звісно, ви не зграя бовдурів, яких

мені переважно доводиться вчити.

Після цих слів запала ще глибша тиша. Гаррі й Рон збентежено перезирнулися. Герміона

Ґрейнджер вовтузилася на краєчку стільця, бо їй не терпілося довести, що вона не бовдур.

— Поттере! — зненацька сказав Снейп. — Що я отримаю, додавши змелений корінь

асфоделя до полинової настійки?

Змелений корінь чого і до якої настійки?.. Гаррі глянув на Рона, що був не менш

спантеличений, натомість Герміона миттю підняла руку.

— Не знаю, пане професоре, — промимрив Гаррі. Снейпові губи презирливо скривилися:

— Тактак… Слава, як бачиш, — це ще не все. Герміону він ніби й не помічав.

— Спробуймо ще раз. Поттере, де б ти шукав, якби я звелів тобі знайти бізор?