Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

там шану, честь і визнання.

Або, можливо, в Слизерин

сьогодні ще потрапиш ти, —

чого лише не зроблять там

задля досягнення мети!..

Тож надягай мене! Не бійсь!

В надійних ти руках (хоч рук

ніколи я й не мав), та все ж

я — хитромудрий Капелюх!

Капелюх закінчив пісню, і зала вибухла оплесками. Він уклонився кожному з чотирьох

столів і знову застиг.

— То нам просто треба надягти капелюх! — зашепотів Рон. — А Фреда я приб'ю — він

варнякав мені про боротьбу з тролем.

Гаррі ледь усміхнувся. Звичайно ж, краще приміряти капелюх, ніж проказувати

замовляння, проте він волів би надягати його тоді, коли ніхто не дивиться. Капелюх ставив

надто великі вимоги, а Гаррі не почувався тепер ані відважнім, ані мудрим. От якби був

гуртожиток для тих, кого нудить від хвилювання, — це було б саме для нього!

Професорка Макґонеґел виступила наперед, тримаючи в руках довгий сувій пергаменту.

— Коли я називаю чиєсь ім'я, прошу надягати капелюх і сідати для сортування на цей

ослінчик, — оголосила вона. — Анна Ебот!