Розділ сьомий

— Говори тихіше.

— Де Раян?

— Його нема.

— Що значить, «нема»?

Її голос на межі сліз, на межі зриву.

— Вони вбили його. Мені так шкода, Джейсоне. Я думала, вони просто лякають його, а вони...

— Він мертвий?

— Вони прийдуть по тебе з хвилини на хвилину.

— А чому ти...

— Бо я не підписувалась на це лайно. На те, що вони зробили з Даніелою. З Голдером. На те, що вони збираються зробити з тобою. Вони переступили межу, яку не можна переступати. Ні заради науки. Ні заради чого б то не було.

— Ти можеш вивести мене з цієї лабораторії?

— Ні, та тобі це й не допоможе, бо твоє обличчя — в усіх новинах.

— Про що ти? Чому я в новинах?

— Тебе шукає поліція. Вони думають, що це ти вбив Даніелу.

— Твої люди мене підставили?

— Мені дуже шкода. Послухай, я не можу вивести тебе з лабораторії, але я можу провести тебе в ангар.

— Ти знаєш, як працює куб?

Я відчуваю, що вона пильно дивиться на мене, хоч я її і не бачу.

— Поняття не маю. Але це твій єдиний вихід.

— Наскільки я чув, зайти в цю штуку — все одно, що вистрибнути з літака, не знаючи, чи розкриється твій парашут.