Розділ чотирнадцятий

— Я дав тобі, дав нам обом те, про що потай мріє кожен. Шанс прожити два життя. Наші найкращі два життя.

— Я не хочу двох життів. Мені потрібні вони.

Я дивлюсь на Даніелу. Я дивлюсь на свого сина.

Даніела каже Джейсону-2:

— А мені потрібен він. Будь ласка. Залиш нам наше життя. Не треба тобі цього робити.

Його обличчя кам’яніє.

Очі звужуються.

Він підходить до мене.

Чарлі кричить:

— Ні!

Пістолет за кілька сантиметрів од мого обличчя.

Я втуплююсь в очі свого двійника, питаю:

— Ну, ось ти мене вб’єш, і що потім? Що це тобі дасть? Це не змусить її любити тебе.

Його рука тремтить.

Чарлі рушає до Джейсона-2.

— Не займай його.

— Залишайся на місці, синку, — я не зводжу погляду з дула пістолета. — Ти програв, Джейсоне.

Чарлі наближається. Даніела намагається втримати його, але він висмикує руку.

Чарлі підходить ще ближче, і Джейсон на якусь частку секунди відводить від мене погляд.

Я вибиваю пістолет з його руки, хапаю з підлоги ніж і встромляю в його живіт. Лезо входить майже без опору.