Розділ «П'ЯТНИЦЯ 30 ВЕРЕСНЯ»

На душі була пустка. Він сказав:

— Гаразд, а тепер що мені робити? Що мені робити, га?

Бірненшатц затулявся газетою; видно було, як над розгорнутими листками прямо куриться димок; пані Бірненшатц неспокійно крутилася в фотелі.

— Мені треба побачити Розу через цю історію з пилосмоком.

Вона вже втретє казала про пилосмок, та не йшла собі. Елла неприязно дивилася на неї; їй хотілося зостатися наодинці з батьком.

— Гадаєш, його заберуть у мене? — обернувшись до дочки, запитала пані Бірненшатц.

— Ти ввесь час запитуєш у мене про це. Таж я не знаю, мамо.

Вчора пані Бірненшатц плакала від щастя, притискаючи до грудей дочку і небог. Сьогодні вона вже не знала, що робити зі своєю радістю; то була гладка і драгла радість, як і сама вона, радість, яка от-от обернеться на пророцтво, якщо її ніхто не розділить.

Вона обернулася до чоловіка.

— Густаве! — прошепотіла вона.

Бірненшатц не відповів.

— Ти сьогодні неговіркий.

— Авжеж! — буркнув Бірненшатц.

Він усе-таки опустив газету й глянув на неї з-під окулярів. В нього був зморений і старечий вигляд: Елла відчула, як у неї стискається серце; їй хотілося поцілувати його, та не варто було вдаватися до сантиментів у присутності пані Бірненшатц, яка й так надто вже охоча була до них.

— Ти бодай задоволений? — запитала пані Бірненшатц.

— З чого? — сухо поспитався він.

— Та зачекай-но, — вже плаксиво сказала вона, — ти сто разів казав мені, що не хочеш цієї війни, що то була б катастрофа, що потрібно провадити переговори з німцями, от я й гадала, що ти будеш задоволений.

Бірненшатц стенув плечима і заглибився в газету. Пані Бірненшатц на хвилю зупинила сповнений подивом і докорами погляд на цьому паперовому бастіоні, нижня губа в неї тремтіла. Потім вона зітхнула, насилу підвелася і рушила до дверей.

— Не розумію я вже ні чоловіка, ні дочки, — виходячи, сказала вона.

Елла підійшла до батька і легенько поцілувала його в маківку.