TextBook — Лоло, якщо ти це зробиш…
— То що?
— Я назавжди викреслю тебе зі свого життя.
Вона заспокоїлася, потім якось дивно всміхнулася і сказала йому:
— А мені здавалося, ніби війна жахає тебе? Ти ж завжди казав мені, що проти війни.
— Я й зараз проти війни.
— Ну і?..
— Це не те саме.
Вона знову заплющила очі, тепер вона лежала спокійно, та обличчя її зробилося іншим: дві стомлені й сумовиті зморшки з'явилися в кутиках вуст. Борис зробив ще одне зусилля.
— Я проти війни, тому що терпіти не можу офіцерів, — примирливим тоном сказав він. — А рядових вояків я люблю.
— Але ж ти будеш офіцером. Вони змусять тебе.
Борис не відповів: це було надто вже складно, він і сам губився. Він ненавидів офіцерів, це правда. Але, з другого боку, якщо вже це його війна і перед ним коротка військова кар'єра, то йому треба стати молодшим лейтенантом. «Ох, — подумалося йому, — якби ж то я в силу обставин міг бути там і проходити підготовку в навчальному підрозділі, то не мав би цього клопоту!» Він раптом сказав:
— Я оце гадаю собі, чи буду боятися.
— Боятися?
— Це турбує мене.
Він подумав, що вона не тямить: краще було б поговорити на цю тему з Матьє чи навіть з Івіш. Але ж тут була вона…
— Цілий рік будемо читати в газетах: французи наступають під зливою куль або щось на зразок цього, розумієш? А я щоразу питатиму себе: «Витримаю я чи ні?» Або ж допитуватимуся у солдатів, які прийшли у відпустку: як там, важко? А вони казатимуть: ще й як, і мені буде не по собі. Ото буде весело!
Вона засміялася й невесело перекривила його:
— Ото й дізнаєшся, зачекай іще! Якщо і злякаєшся, то що з того, дурнику! Велике діло.
Він подумав: «Не варто їй пояснювати: вона геть нічого не тямить». Потім позіхнув і сказав:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шляхи свободи. Відстрочення» автора Жан-Поль Сартр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІВТОРОК, 27 ВЕРЕСНЯ“ на сторінці 29. Приємного читання.