Розділ «ВІВТОРОК, 27 ВЕРЕСНЯ»

— Ось. А я сяду на ліжку.

Матьє сів і почав гойдатися.

— Востаннє я сидів у кріслі-качалці в Німі, в передпокої готелю Арен. Мені було п'ятнадцять років.

Ірена не відповіла. Матьє знову побачив перед собою великий темний передпокій із зашкленими дверима, які сяяли від сонця: йому ще належав той спогад; були й інші, потаємні й невиразні спогади, які тремтіли довкруг нього: я не втратив свого дитинства. Дорослий, зрілий вік завалився в однісіньку мить, та дитинство залишалося, тепле-тепле: ще ніколи не було воно так близько. Він знову подумав про малого хлопчину, який лежав на піщаних дюнах Аркашона й вимагав свободи: Матьє перестав соромитися перед цим упертим хлопчаком. Він підвівся.

— Ви йдете? — запитала вона.

— Піду прогуляюся, — відказав він.

— Не хочете трохи посидіти?

Він повагався.

— Як по правді, то мені хотілося лишитися самому.

Вона поклала йому долоню на руку.

— От побачите, зі мною буде так, наче ви самі.

Він глянув на неї: в неї була чудернацька манера говорити, млява і трохи дурненька в своїй поважності; вона ледве розтуляла свого ротика і похитувала головою, немовби змушуючи її випускати слова.

— Я залишаюся, — сказав він.

Вона не виявила ніякого задоволення. Втім, її обличчя здавалося не дуже виразним. Матьє ступнув кілька кроків по кімнаті, підійшов до столу і взяв декілька платівок. Вони були зачовгані, деякі надкололися, більшість були без конвертів. Тут було кілька джазових платівок, попурі Моріса Шевальє, «Концерт для лівої руки», «Квартет» Дебюссі, «Серенада» Тозеллі й «Інтернаціонал» у виконанні російського хору.

— Ви комуністка? — запитав він у неї.

— Ні, — відказала вона, — в мене переконань немає. Гадаю, я була б комуністкою, якби люди не були таким лайном. — І, подумавши, докинула: — Я пацифістка.

— Чудна ви, — сказав Матьє. — Якщо люди — лайно, то вам було б усе одно, як вони вмирають — на війні чи якось інакше.

Вона з упертою поважністю похитала головою.

— Якраз навпаки, — сказала вона. — Тому й огидно воювати з їхньою допомогою, що вони лайно.

Запало мовчання. Матьє глянув на павутиння під стелею й засвистів.