Офiцiант. Табльдот за тридцять хвилин, пганiї й пганове. (Повертається до готелю).
Сарторiюс (серйозно). Я просив тебе супроводити нас, Бланш.
Бланш. Так, тату. Ми саме збирались вирушати.
Сарторiюс. Ми зовсiм запорошенi; нам слiд причепуритися до столу. Я гадаю, тобi слiд би пiти зi мною, дитино моя! Ходiмо! (Вiн подає Бланш руку. Серйознiсть його поводження справляє на всiх гнiтюче враження. Бланш мовчки бере його попiдручки i йде з ним до готелю. Кокен, чи не менш поважний од самого Сарторiюса, споглядає Тренча з суворiстю суддi).
Кокен (докiрливо). Нi, мiй любий. Нi, нi. Нiколи в свiтi. Я червонiю за вас — нiколи за все моє життя менi не було так соромно. Ви скористалися з нагоди, що це дiвча залишилось без захисту.
Тренч (палко). Кокене!
Кокен (невблаганно). Її батько, очевидно, справжнiй джентльмен. Я мав за честь познайомитись iз ним; я репрезентував вас; я дозволив йому повiрити, що вiн може залишити свою дочку з вами з абсолютним довiр’ям. І що ж я бачу, повертаючись? Що бачить її батько? О, Тренчу! Нi, любий мiй друже, нi, нi! Негарно, Гаррi, i непристойно.
Тренч. Нiсенiтниця! Нiчого такого ви не могли побачити.
Кокен. Не могли побачити! Вона, справжня ледi, особа з найвитонченiшим вихованням, — i у ваших обiймах; i ви кажете, що ми нiчого такого не могли побачити! — та ще коли саме тут офiцiант почав калатати у великий дзвiн, безперечно, щоб привернути увагу до його присутности! (Виговорюючи йому з подвоєною суворiстю). Чи вам бракуєпринципiв, Тренчу? Бракує релiгiйних переконань? Чи вам забракло знання свiтського поводження? Безперечно, ви поцiлували…
Тренч. Ви не бачили, щоб я її цiлував.
Кокен. Ми не тiльки що бачили, а й чули це; вiдзвук так i розкотився понад Райном. Не принижуйтесь до вибрiхування, Тренчу.
Тренч. Таж нiсенiтниця, любий мiй Бiллi. Ви…
Кокен. Ви знову за своє. Не вживайте ви цього паскудного зменшення. Ну, як менi зберегти до себе пошану супутникiв, людей заможних iз становищем, коли на кожному кроцi «бiлуєте»[3] мене? Моє iм’я Вiльям! Вiльям де-Бурґ-Кокен.
Тренч. Ой, лишенько! Отуди. Не ображайтесь ви, старенький. І що вам за рацiя кокошитися на кожну дрiбницю? Менi якось простiше звати вас Бiллi. Воно вам якось пасує.
Кокен (засмучений). У вас аж нiякої делiкатности по-
чуттiв, Тренчу, анiякого такту. Я нiкому цього не казав, та що ж, побоюсь, що з вас нiщо не в силi будь-коли зробити справжнього джентльмена. (Сарторiюс з’являється на порозi готелю). Ось iде мiй друг, Сарторiюс, безсумнiвно, щоб одержати вiд вас пояснення з приводу вашої поведiнки. Я б не здивувався, якби вiн принiс iз собою наган. Але я не хочу бути за свiдка болючої сцени.
Тренч. Не йдiть, чорти б його вхопили. Я зовсiм не хочу зустрiтись iз ним наодинцi саме зараз.
Кокен (хитаючи головою). Делiкатнiсть, Гаррi, делiкатнiсть! Пристойнiсть! Savoir taire! (Вiддаляється. Тренч намагається вислизнути в протилежному напрямку, подаючись, наче проходжаючись, до садової брами).
Сарторiюс (невблаганно). Докторе Тренчу!
Тренч (зупиняючись i повертаючись). А, це ви, пане Сарторiюсе? Ну, що ж, як ви вподобали церкву?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані твори. Том 1» автора Бернард Шоу на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Три неприємні п’єси“ на сторінці 9. Приємного читання.