Розділ «Три неприємні п’єси»

Тренч (до краю наляканий). Нi, не Кокен. Хоча, запевняю вас, я тiльки хотiв сказати про нього, що…

Бланш. Що вiн незабаром повернеться з татом.

Тренч (дурнувато). Так, вони, мабуть, недалечко зараз. Сподiваюсь, я не затримав вас?

Бланш. Я гадала, що ви затримуєте мене, бажаючи менi щось сказати.

Тренч (цiлком спантеличений). Але ж, нi. У всякому разi нiчого особливого. Може, якось iншим разом.

Бланш. Коли iншим разом? Звiдки ви знаєте, що ми ще колись зустрiнемось? (Розпачливо). Скажiть зараз. Я хочу, щоб ви це зараз сказали.

Тренч. Бачите, я гадав, що якби ми змогли зважитись, або нi… принаймнi… м-м… (Нервовiсть позбавляє його можливости говорити).

Бланш (вирiшивши, що вiн безнадiйний). Здається менi, що це анi крихти не страшно, коли ви на щось зважитесь, докторе Тренчу!

Тренч (белькочучи). Я лише гадав… (Зупиняється й жалiбно поглядає на неї. Вона хвилину вагається, потiм з розрахованою рвучкiстю кладе свої руки в його. Вiн пориває її в свої обiйми з вигуком полегшення). Люба Бланш! Здається, я б нiколи не вимовив цього. Я, мабуть, простояв би тут цiлий день, затинаючись, якби ви не допомогли менi з цим.

Бланш (намагаючись видертись од нього). Я зовсiм недопомагала вам iз цим.

Тренч (утримуючи її). Я ж i не кажу, що ви зробили це навмисне. Лише iнстинктивно.

Бланш (все ще трохи неспокiйна). Але ж ви нiчого не сказали!

Тренч. Що я ще можу сказати крiм цього? (Знову цiлує її).

Бланш (переможена поцiлунком, але все ж наполягаючи на своєму). Але ж, Гаррi…

Тренч (у захопленнi, що вона його назвала на iм’я). Що?

Бланш. Коли ж ми одружимось?

Тренч. У першiй-лiпшiй церквi, яку зустрiнемо: у церквi св. Аполiнарiя, коли хочете.

Бланш. Нi, але серйозно. Це рiч серйозна, Гаррi, не жартуйте з цим.

Тренч (раптом кидаючи погляд до брами з боку берега й швиденько випускаючи її). Ш-ш!… Ось вони вже повернулись.

Бланш. Ах, чо… (Слово губиться в звуковi дзвоника з готелю. Офiцiант з дзвоником з’являється на сходах. Видно, як Саторiюс i Кокен повертаються через браму з рiчки).