Розділ «Три неприємні п’єси»

Ґрейс (задумано). Нiчого. А тепер скажи, у тебе це перше кохання?

Чартерiс (здивувавшися з наївности питання). Нi, присягаюсь, не перше; i не друге, i не третє.

Ґрейс. Так, але я хочу сказати — твоє перше серйозне кохання?

Чартерiс (iз певним ваганням). Так! (Мовчанка. Її це не переконало. Вiн додав з помiтним огрiхом проти свого сумлiння). Це перше кохання, до якого я ставлюся серйозно.

Ґрейс (допитливо). Розумiю. А друга сторона завжди ставилась серйозно?

Чартерiс. Нi, не завжди. Боже борони!

Ґрейс. А скiльки разiв?

Чартерiс. Та так, що, мабуть, один раз.

Ґрейс. Джулiя Крейвен?

Чартерiс (вiдсахнувшись). Хто тобi сказав? (Вона загадково хитає головою. Вiн незадоволено одвертається од неї, додаючи). Багато краще було б, якби ти не питала.

Ґрейс (любо). Любий, менi шкода. (Простягає руку й нiжно термосить його, щоб вiн знов присунувся ближче до неї).

Чартерiс (механiчно пiддаючись i дозволяючи її руцi лежати на його лiктi, але сидячи рiвно без найменшого бажання реагувати на пестощi). Я вже менш чутливий до твого дотику, анiж був п’ять хвилин тому!

Ґрейс. Що за нiсенiтниця!

Чартерiс. Я почуваю себе так, наче моє тiло перетворилось у найтвердiшу лiщину. Ось що виходить, коли менi нагадують про Джулiю Крейвен. (Замислено, спершись пiдборiддям на праву руку, а лiктем на колiно). Я сидiв iз нею вдвох, саме так, як оце сиджу з тобою.

Ґрейс (одсуваючись од нього). Саме так?!

Чартерiс (випроставшись i спокiйно дивлячись просто на неї). Точнiсiнько так. Вона поклала свої руки в мої, своєю щокою притулилась до моєї i слухала, як я говорив їй всiлякi дурницi. (Ґрейс, зовсiм позбувшись свого пiднесення, пiдводиться з канапи й сiдає на стiлець перед роялем спиною до клавiатури). Ага, не маєте бажання слухати далi. Тим краще.

Ґрейс (глибоко вражена, але пануючи над собою). Коли ви розiрвали стосунки?

Чартерiс (винувато). Розiрвав?

Ґрейс (рiшучо). Так, розiрвали?

Чартерiс. Так, стривайте. Коли я покохався з вами.