Розділ «Три неприємні п’єси»

Френк (журно). Я бачу, ви зовсiм задоволенi й мiцнi, як залiзо.

Вiвi (похмуро). Добре, що я така на вдачу!

Френк (пiдводячись). Так от, Вiв, нам треба дiйти згоди. Останнього разу ми розiйшлися при повному непорозумiннi.

Вiвi (вiдкидає цигарку). Гаразд: з’ясуйте його.

Френк. Ви пам’ятаєте, що сказав Крофтс?

Вiвi. Пам’ятаю.

Френк. Вiн гадав, що це викриття мусить зовсiм змiнити характер наших почувань i зробити з нас брата й сестру.

Вiвi. Так.

Френк. Ви мали брата коли-небудь?

Вiвi. Нi.

Френк. То ви не знаєте, на що схожi братнi почуття? А я маю сестер чимало: Джессi, Джорджiну й iнших. Братнє почуття менi добре знайоме, й запевняю вас, моє почуття до вас анi трошки не нагадує його. Сестри пiдуть собi в один бiк, я пiду в другий, i нам зовсiм не цiкаво, чими колись побачимося знов, чи нi. Ось що значить брат i сестра. А з вами рiч iнша: коли я вас не бачу хоч один тиждень, то вже свiтом нуджуся. Це то й значить — не брат i не сестра. І це якраз те, що я почував годину перед тим, як Крофтс нам повiдав, хто ми. Одне слово, Вiвi, це першого кохання мрiя золота.

Вiвi (ущипливо). Те ж саме почуття, що привело вашого батька до нiг моєї матерi. Правда?

Френк (обурений). Мене обурює, Вiв, коли мої почування порiвнюють з почуваннями, що на них здатний отець Семюел, i мене ще бiльш обурює порiвняння мiж вами й вашою матiр’ю. Окрiм того, я цьому не вiрю. Я притяг батька до вiдповiдi й зрозумiв його так, нiби вiн це заперечує.

Вiвi. Що ж вiн сказав?

Френк. Сказав, що вiн певен, тут є якась помилка.

Вiвi. Ви ймете йому вiри?

Френк. Я гадаю, що йому можна вiрити не менше, нiж Крофтсовi.

Вiвi. Яка вiд цього рiзниця? Тобто яка рiзниця для вашого почуття, для вашого сумлiння? Бо, по сутi, тут-таки нема нiякої рiзницi.

Френк (хитаючи головою). Про мене, нема нiякої.

Вiвi. І я так гадаю.