Розділ «Три неприємні п’єси»

Крофтс. Авжеж. Ото й подумайте собi, вiд яких клопотiв, вiд скiлькох пояснень ви врятуєте вашу маму, коли все дiло залишиться, так би мовити, в однiй родинi. Поспитайте її, чи було б їй приємно давати пояснення щодо своїх справ зовсiм чужiй людинi.

Вiвi. Не бачу тут нiяких труднощiв, бо, як я це розумiю, дiло вже припинено й грошi покладено до банку.

Крофтс (раптом зупиняється, здивований). Припинено! Припинити таке дiло, що навiть у найгiршi роки дає35 вiдсоткiв зиску! Навряд! Хто вам таке сказав?

Вiвi (вся пополотнiла). Ви кажете, що й досi… (раптом уриває й кладе руку на сонячний годинник, щоб не впасти. Потiм швиденько йде до залiзного крiсла й сiдає). Про яке дiло ви ввесь час тут говорите?

Крофтс. Правду мовити, може це й не дуже гарна справа в моєму колi провiнцiального панства, чи то пак нашому колi, якщо ви зважитесь краще обмiркувати мою пропозицiю. Не те щоб тут були якiсь таємницi; нi, не бiйтесь цього. Адже ви розумiєте, що це справа зовсiм чесна й звичайна; iнакше й не може бути, бо в цiй справi бере участь ваша мати. Я її знаю вже багато рокiв, i я вас запевняю, що вона раднiша вiдрубати собi руки, анiж зробити щось непевне. Як хочете, можу вам усе сказати. Не знаю, чи доводилося вам подорожувати; то може ви знаєте, як важко знайти справжнiй комфорт у приватному готелi.

Вiвi (вiдвертає обличчя, млосно). Знаю, провадьте далi.

Крофтс. От тим-то й ба! А ваша мати, як на те, чудово розумiється в цiй справi. Отож ми й улаштували два готелi в Брюсселi, один у Берлiнi, один у Вiднi, два в Будапештi. Щоправда, окрiм нас ще дехто бере участь, але нам належить бiльша частина капiталу, а ваша мати — незамiнна на посадi комерцiйного директора. Ви знаєте, як часто їй доводиться роз’їжджати. Але в суспiльствi не треба говорити про такi речi. Ви тiльки скажете «готель», а згодом люди казатимуть, що ви тримаєте публiчний дiм. Адже вам не було б приємно, коли б хтось сказав таке про вашу маму? Тим-то ми й мовчимо про наше дiло. Мiж iншим, ви теж нiкому не скажете? Ми так давно про це мовчали, то вже не варто про це говорити нинi.

Вiвi. І ви хочете, щоб я приєдналася до цього дiла?

Крофтс. Навiщо? Моїй дружинi не доведеться морочитися комерцiєю. Яку ви участь брали досi, таку братимете й надалi.

Вiвi. Я досi брала участь! Що це значить?

Крофтс. Тiльки те, що це дiло вас досi годувало. Воно давало кошти на вашу освiту, на ту сукню, що на вас.Не копильте так губу, панно Вiвi: без цього дiла де були б вашi Ньюнгемськi та Ґертонськi коледжi?

Вiвi (встає не тямлячи себе). Стережiться! Я знаю, яке це дiло.

Крофтс (здригається, стримуючи лайку). Хто вам сказав?

Вiвi. Ваш компаньйон — моя мати.

Крофтс (аж синiй од лютi). Стара... (Вiвi шпарко позирає на нього. Вiн проковтнув лайку й мовчки лютує. Але вiн добре тямить, що не час сваритись i шукає виходу в благородному обуреннi). Вона повинна була шанувати вашi почуття. Я б вам цього не сказав нiколи.

Вiвi. Напевно ви менi сказали б, коли б ми з вами побрались; це була б у ваших руках така придатна зброя, щоб примусити мене коритись вашiй волi.

Крофтс (од щирого cерця). Я не мав цього на думцi, слово чести.

Вiвi (спочатку здивована. Потiм розумiння iронiчного значення його слiв повертає їй силу. Вона вiдповiдає iз спокiйною зневагою). Менi байдуже. Гадаю, що ви тямите, що коли ми сьогоднi пiдемо звiдцiль, нашому знайомству край.

Крофтс. За що? За те, що я допомагав вашiй матерi?

Вiвi. Моя мати була бiдна жiнка, їй нiчого iншого не залишалося робити. Ви були багатий пан, i ви робили це саме заради 35 вiдсоткiв зиску. Ви — звичайнiсiнький мерзотник. От моя думка.