Розділ «Три неприємні п’єси»

Кокен. Вiрнiсть блакитному кольоровi, Гаррi, вiрнiсть блакитному!

Сарторiюс. Я радий пересвiдчитись, що досi ми цiлком одної думки. Я теж, розумiється, консерватор, не якийсь там вузький, забобонний, сподiваюсь, анi не цiлковитий противник справжнього проґресу, але все ж прибiчник здорового консерватизму. Щодо Лiкчiза, менi досить сказати про нього тiльки те, що я звiльнив його цього ранку з роботи за порушення довiр’я; i ви навряд чи спроможетесь вважати його свiдчення за свiдчення людини дружньої i незацiкавленої. Щодо мого заняття, то воно полягає в тому, щоб постачати будинки, вiдповiднi до можливостей дуже бiдних людей, вони ж бо потребують притулку, як i всi iншi люди. Як вам здається, можу я утримувати цi притулки за спасибi?

Тренч. Так, це все прекрасно, але рiч у тому, якi ж будинки ви даєте їм за їхнi грошi? Люди мусять десь жити, або ж їм лишається йти у в’язницю. З цього користуються i примушують їх платити за будинки, що в них i собаки б не схотiли жити. Чому ви не будуєте пристойних будинкiв i не даєте те, що слiд, за грошi, якi берете?

Сарторiюс (жалкуючи його невиннiсть). Юний мiй друже, цi нещаснi люди не знають, як жити у пристойних житлах, — вони б їх попсували за один тиждень. Не вiрите — спробуйте самi. Прошу, зробiть своїм коштом усе, що бракує: поручнi, балюстради, накришки понад цистернами, кришки до смiтникiв, — i ви побачите, що їх не буде через три днi, — їх спалять, мiй пане, до трiсочки. Я не обвинувачую цi нещаснi створiння: вони потребують палива й частенько не мають змоги добути його iнакше. Але не можу ж я, справдi, витрачати стерлiнґи, фунт по фунтi, на вiдбудування, щоб вони все руйнували, коли я ледве можу примусити їх платити менi чотири з половиною шилiнґи за кiмнату щотижня — для Лондона, безперечно, низька платня. Нi, мої панове, коли люди дуже бiднi, ви неможете їм допомогти, хоч би як ми їм спiвчували. І кiнець кiнцем це їм бiльше зашкодить, нiж допоможе. Я вважаю за краще зберiгати свої грошi, щоб забезпечувати бездомних бiльшою кiлькiстю будинкiв i вiдкладати потроху для Бланш. (Позирає на них. Вони мовчать: Тренч не переконаний, але не має заперечень; i Кокен гуманно засмучений; Сарторiюс насуплює брови, нахиляється на своєму стiльцi наперед, наче намiрюючись стрибнути, i з багатозначною виразнiстю звертається до Тренча). А тепер смiю спитати, докторе Тренчу, з чого одержуються вашi прибутки?

Тренч (з викликом). З вiдсоткiв — не з будинкiв. Щодо цього — мої руки чистi. З вiдсоткiв на закладнi.

Сарторiюс (з притиском). Так, закладнi на мою нерухомiсть. Коли я, вживаючи ваших власних слiв, здираю, вистрахую i вимордую з цих людей платню, яку вони добровiльно зобов’язалися менi виплачувати, я не можу взяти собi з цих грошей анi одного пеннi, аж поки не виплачу з них вам вашi 700 фунтiв стерлiнґiв. Те, що робив Лiкчiз для мене, те я роблю для вас. І вiн, i я — зарiвно посередники, а ви — головний хазяїн. І тому що бiднiсть моїх наймачiв накликає на мене великий ризик, ви зобов’язуєте мене виплачувати вам за надмiрною, потворною таксою — сiм вiдсоткiв i цим примушуєте мене все до останнього пеннi стягати iз своїх наймачiв. А проте, докторе Тренчу, ви все ж не вагались говорити про мене з презирством, тому що я докладаю всiх сил i розуму до керування нашим майном i пiдтримувати його найчеснiшим способом.

Кокен (з великим полегшенням). Чудово, вельмишановний пане, прекрасно! Я iнстинктивно вiдчував, що Тренч казав непрактичну нiсенiтницю! Покиньмо цю тему, мiй любий; ви робите iз себе дурника, коли втручаєтесь у дiловi справи. Я ж вам казав, що це неминуче.

Тренч (здивовано). Що ж, ви хочете сказати, що я точнiсiнько така погана людина, як i ви?

Кокен. Сором, Гаррi, сором! Жахлива нетактовнiсть! Будьте джентльменом. Прохайте пробачення!

Сарторiюс. Дозвольте менi, пане Кокене. (До Тренча). Якщо, кажучи, що ви точнiсiнько така погана людина, як i я, ви хочете цим сказати, що точнiсiнько такий безпорадний змiнити суспiльний уклад, як i я, тодi ви, на жаль, цiлком маєте рацiю. (Тренч зразу не вiдповiдає. Вiн позирає на Сарторiюса, потiм опускає голову й бездумно втуплює очi в пiдлогу, морально збанкрутований, з пальцями, затиснутими межи колiн, — живе втiлення розчарування. Кокен спiвчутливо пiдходить до нього й пiдбадьорливо кладе йому руку на плече).

Кокен (пестливо). Ну ж, Гаррi, ну ж! Вiзьмiть себе в руки. Ви ж iще не вiдповiли пановi Сарторiюсовi.

Тренч (усе ще спантеличений, повiльно розтулює свої пальцi, кладе руки на колiна й пiдiймається; потiм на превелику силу обсмикує свого жилета й, звертаючись до Сарторiюса, намагається по-фiлософському поставитись до свого розчарування). Так, люди, що мешкають у скляних будинках, не мають права кидатись камiнням. Але ж, честю клянусь, я зовсiм не знав, що мiй будинок скляний, аж поки ви не вказали менi на це. Прошу пробачити менi. (Простягає руку).

Сарторiюс. Не кажiть бiльше анi слова, Гаррi; вашi почуття роблять вам честь. Запевняю вас, я сам почуваю точнiсiнько те ж саме, що й ви. Кожен, хто має серце, повинен прагнути, щоб можливий був кращий порядок речей. Але ж, на жаль, це неможливо.

Тренч (трохи втiшений). Я теж так гадаю.

Кокен. Безеперечно, любий мiй пане, безперечно. Зростання населення — ось причина лиха.

Сарторiюс (до Тренча). Сподiваюсь, я переконав вас у тому, що вам не треба заперечувати проти того, щоб Бланш брала свою частку з моїх грошей, замiсть брати з ваших.

Тренч (з тупою напруженiстю). Мабуть, що так. Виходить, ми всi на одному суднi. Сподiваюсь, ви пробачите менi, що я зняв таку бучу.

Сарторiюс. Анi слова бiльше! Я дуже вдячний вам, що ви повтримались пояснювати Бланш причину ваших сумнiвiв, ви дуже радуєте мене цим, Гаррi. Мабуть, найкраще буде й надалi нiчого їй не казати.

Тренч (неспокiйно). Але ж я мушу тепер з’ясувати, ви ж бачили, як вона розсердилась.

Сарторiюс. Це вже краще залиште менi. (Дивиться на свого годинника й дзвонить). Незабаром буде час другого снiданку. Поки ви приготуєтесь до нього, я побачусь iз Бланш i, сподiваюсь, наслiдки будуть цiлком задовiльнi для всiх нас. (Покоївка з’являється на дзвоника; вiн звертається до неї зi своєю звичною владнiстю). Скажiть панна Бланш, що я хочу її бачити.