Розділ «Три неприємні п’єси»

Сарторiюс. Виправдання? Виправдання в чому?

Бланш. Що вiн кидає мене.

Тренч (запально). Заявляю, що я нiколи…

Бланш (перебиваючи його, ще запальнiше). Так, так! Ви тiльки до цього й ведете. (Тренч починає повторювати своє заперечення, а вона — своє твердження. І так вони розлютовано говорять одночасово).

Сарторiюс (в розпачi з такого галасу). Тихо! (Ще грiзнiше). Тихо! (Вони скоряються. Вiн продовжує суворо). Бланш, ти мусиш панувати над собою. Я не хочу, щоб цi сцени повторювались i щоб їх чули служники. Доктор Тренч сам вiдповiсть менi за себе. Тобi б краще облишити нас. (Одкриває дверi й кличе). Пане Кокене, чи не зробите ви ласку приєднатись до нас.

Кокен (з оранжереї). Іду, любий пане, iду. (З’являється у дверях).

Бланш. Авжеж, не маю бажання лишатись. Сподiваюсь, я застану тебе одного, коли повернусь. (Тренчевi виривається нерозчленований вигук. Вона виходить, iз злiстю минаючи Кокена. Вiн здивовано озирається за нею, тодi подивляється запитливо на обох чоловiкiв. Сарторiюс сердито грюкає дверима i повертається до Тренча).

Сарторiюс (вороже). Пане…

Тренч (перебиваючи його, ще ворожiше). Слухайте, пане…

Кокен (стаючи помiж них). Тихенько, любий хлопчику, тихенько. Ввiчливiсть, Гаррi, ввiчливiсть!

Сарторiюс (опанувавши себе). Якщо ви маєте щось менi сказати, докторе Тренчу, я терпляче вас слухаю. Але дозвольте ж i менi сказати те, що я маю iз свого боку.

Тренч (засоромлений). Пробачте. Так, розумiється. Починайте.

Сарторiюс. Чи правильно я зрозумiв, що ви вiдмовляєтесь вiд своїх зобов’язань щодо моєї доньки?

Тренч. Звичайно, нi. Ваша донька вiдмовилась виконати свої зобов’язання щодо мене. Але шлюб справдi зламаний, якщо ви це хочете сказати.

Сарторiюс. Докторе Тренчу, я буду одвертий з вами. Я знаю, що в Бланш прудкий темперамент. Це залежить вiд її сильного характеру й фiзичної сили, що в неї бiльша, нiж у багатьох чоловiкiв, можу вас запевнити. Ви мусите бути до цього готовi. Якщо ця сварка — лише прояв її темпераменту, можете вiрити моєму слову, що ми її улагодимо ще сьогоднi ж. Але з того, що вона оце тiльки казала, я зрозумiв, що ви висуваєте якiсь труднощi щодо грошей.

Тренч (знову схвилювавшись). Це панна Сарторiюс висувала труднощi. Я б i не звертав так увагу на це все, якби вона не казала таких речей. Вона показала, що й стiлечки (клацає пальцями) не турбується за мною.

Кокен (заспокоюючи). Любий мiй…

Тренч. Замовкнiть, Бiллi, цього досить, щоб чоловiк бiльш не захотiв уже нiколи бачити жодну жiнку. Бачите, пане Сарторiюсе, я виклав їй справу з усiєю можливою делiкатнiстю й обачнiстю, анi словом не згадуючи про свої причини, а просто просячи її задовольнитись з того, щоб жити з моїх власних невеличких прибуткiв, а вона напалася на мене так, наче я поводжусь як дикун.

Сарторiюс. Жити з ваших прибуткiв! Це неможливо, моя дочка звикла до пристойних умов. Чи ж я не досить ясно зобов’язався подбати за це? Чи ж вона не казала вам, що я пообiцяв їй це?

Тренч. Так, я знаю це все, пане Сарторiюсе, i я вам дуже вдячний за це. Але я волiв би краще не брати в вас нiчого, окрiм самої Бланш.