Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Не треба, Дато-батоно, не турбуйся.

Боніа й справді не хотів брати грошей. Туташхіа це зрозумів і сказав йому:

— За інших обставин не було б різниці, чи взяв би ти ці п’ять карбованців, чи ні. Вистачило б і того, що я тобі запропонував, а ти вже робив би, як знаєш. Але тепер так вийшло, що запропонувати мало, треба, щоб ти їх узяв. Отож бери й ховай у кишеню. Та запам’ятай усіх, хто прийде цієї ночі й завтра раненько-вранці питатиме тебе, чого це собака гавкав.

Мірошник узяв гроші, витяг з кишені капшука й сховав туди ті п’ять карбованців.

— Гляди, Боніа, не обдури мене, а то я таке влаштую, що полетиш ти з цим млином, і не те що за посагом, за гомі тобі й твоїм дочкам шкодувати доведеться.

Боніа двома руками тримав розв’язаного капшука й не міг одвести від нього очей. Туташхіа підняв з підлоги кота й одрізав на нозі шворку.

— За що ти даєш мені ці п’ять карбованців, Дато Туташхіа!..— закричав Боніа.— Забери їх назад. Не треба грошей, я й так скажу, хто прийде й питатиме...

— Цить, Боніа, спокійно! — перебив його абраг.— Я заплатив тобі не тільки за це. Дивись у капшук!

Мірошник подивився в капшук.

— Дивися й міркуй. Побачиш, хто ти є і якою має бути людина. На те я й дав тобі ті гроші.

Туташхіа зняв зі стіни бурку, узяв її на руку. В мірошника 8 очей закапали сльози.

— Дато Туташхіа, краще б ти вбив мене,— щиро, схлипуючи, сказав Боніа.

Туташхіа був уже на дверях, коли Боніа гукнув йому:

— Зачекай хвилинку, Дато-батоно, послухай, що я скажу...

Абраг обернувся, подививсь на мірошника.

— Знаєш, хто зі мною говорив у Кутаїсі й на це діло вмовив?

Туташхіа вернувся.

— Хто?

— Сидів там кутаїський жандармський начальник, але він більше мовчав. Говорив твій двоюрідний брат Мушні Зарандіа. Тільки він своє прізвище назвав інакше, думав, я його не знаю. А я все знаю. І що він полковник, знаю, і що в Петербурзі великими справами орудує, теж знаю. Це Мушні купив мені млина в Шарухіа.

Дата Туташхіа стояв як укопаний, але це тривало лиш якусь мить. Абраг підняв каганця, підніс його до мірошникового обличчя, освітив йому очі й спитав: