Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Кого це?

— А є тут такий.

— Чого накоїв?

— Яке твоє діло! Заарештуй і тримай в участку, поки я сходжу по поліцмейстера. Скільки за це візьмеш?

— По Шевеліхіна? Шевеліхіну сьогодні не до тебе. Гості в нього.

— Знову ж не твоє діло. Приведу. Скільки це коштуватиме?

— А зброя в того чоловіка є? — спитав Хасан-городовий.

— При собі ніби немає, але сам ти його не візьмеш, ще двох, а може, й трьох прихопити треба!

— Та хто ж це такий?.. Двох-трьох, кажеш, поліцейських?., їм теж належить.

— Аякже... Хапай в обидві жмені!

— Даром не підуть.

— А скільки заправиш... за трьох поліцейських?

— По три карбованці на голову.

— Це тобто дев’ять карбованців?! — перепитав мій хазяїн.

— Червінець. Карбованець на горілку з закускою.

— А тобі?

— Мені? — Хасан задумався.— Мені п’ять карбованців.

— Як же це, падло ти найостанніше? Городовий дорожчий від поліцейського, виходить?

— Як хочеш... Піди провітрись, а тоді прийдеш. Зараз півтора червінця шкодуєш, завтра за п’ять не вламаєш. Твоє дільце з душком, ти вже мені й не кажи.

Городовий повернувся й пішов собі. Маруда кинувся за ним.