Розділ «Дата Туташхіа роман»

Брати Накашіа розшукали того типа, котрий говорив, що Дата Туташхіа винищив сім’ю Тодуа, і запросили його в заздалегідь домовлене місце разом з чоловіком, який навів братів на слід нього обвинувача.

— Генторе Куправа, вельмишановний, звідки вам відомо, що нашу тітку Нуцу та її сипів убив Дата Туташхіа?! — спитав Буду Накашіа.

Та звідки мені знати?.. Нічого я не знаю! — почав викручуватися Куправа.

— Ви подивіться на нього! — обурився посередник.— Ти ж мені сам казав, що це діло його рук?!

Куправа знову давай відмовлятися, але в його словах ясно прозирало боягузтво й брехня. Накашіа наполягали. Куправа — ані руш. Поки діло не дійшло до погроз і зведених курків.

— Буду-батоно! — упав він до ніг братам.— Не вбивайте, не робіть моїх дітей сиротами! Я все скажу, тільки не виказуйте мене! Хіба мало під сонцем гріхів та убивств! Як відкрию я рота — і на одне вбивство стане більше. Не мучте мене! Заклинаю вас богом на небі і всіма, хто дорогий вам на землі!

— Ану, кажи, а то провалю тобі череп! — гримнув Лука Накашіа.

Куправа якусь хвильку помовчав і спитав Буду Накашіа:

— Перед тим, як Дороте Тодуа мав побратися з бідолашною Нуцою, ви, пригадую, щойно новий дім закінчили будувати, якраз напередодні це було?

Буду задумався.

— Так воно й було, то й що з того?

— Ну а те, що ті майстри, котрі у вас теслярували, добре знали бідолашну вашу Нуцу, і, коли прийшли по Нуцу бояри Тодуа, ті майстри теж там були, пам’ятаєте?

— Були нібито.

— Були, точнісінько були, я сам там був і пам’ятаю, що й вони були. Може, ти й про мене не пам’ятаєш? — сказав Куправа.

— Та годі тобі, пам’ятаю.

— Ось як Дороте Тодуа вашій Нуці прикраси дарував і як сватав її — цього я й справді не скажу, чого не пам’ятаю, того не пам’ятаю, а майстри пам’ятають: срібний перстень, кажуть, був з бірюзою — великі три камінці, брошка — теж срібна і теж з бірюзою, і сережки такі самі. Нещасна Нуца, кажуть майстри, з тих пір так і не скидала їх, завжди в них ходила, ну як було не запам’ятати. А тепер ти скажи, були в бідної Нуци оті прикраси?

Буду Накашіа геть зблід.

— Були. Носила. Все правда!

— Так оті майстри, про яких я говорю, бачили не дуже давно Нуцині прикраси.

— Де?!