Розділ «Частина ІІ. Мул»

Подружнє життя навчило Торана, що марно сперечатися з жінкою не в гуморі.

В останній день до них прибіг засапаний і переляканий Магніфіко.

– Учений доктор кличе вас. Йому зле.

Йому й справді було зле. Він лежав у ліжку, його очі неприродно вирячилися і дивно блищали. Він був брудний і геть змінився.

– Еблінгу! – крикнула Бейта.

– Дозвольте мені сказати, – прохрипів психолог, поволеньки спираючись на худий лікоть, – дозвольте мені сказати. Я завершив і можу передати свою працю вам. Я не зробив жодних записів і знищив усі клаптики, де робив підрахунки. Ніхто інший не повинен цього знати. Ви маєте все запам’ятати.

– Магніфіко, – грубо сказала Бейта, – йди нагору.

Блазень неохоче підвівся і зробив крок назад. Його очі сумно дивилися на Міса.

Той мляво махнув рукою:

– Він не заважає, тож хай залишається. Не йди, Магніфіко.

Блазень швидко сів. Бейта втупилася в підлогу і повільно прикушувала нижню губу.

Міс хрипко зашепотів:

– Я переконаний, що Друга Фундація може виграти, якщо Мул не перехопить її передчасно. Її зберігали в таємниці, і цю таємницю потрібно далі захищати, бо це важливо. Ви повинні летіти туди, ваша інформація є дуже вагомою… можливо, вона все змінить. Чуєте мене?

Торан закричав, вже не стримуючи себе:

– Так, так! Скажіть нам, як туди потрапити, Еблінгу! Де це?

– Я скажу вам, – почувся слабкий голос.

Але він так і не сказав.

Неймовірно збліднувши, Бейта націлилася і вистрілила. Пролунав гуркіт, постріл бластера вщент спалив тіло Міса до талії, залишивши нерівну дірку в стіні.

Бластер впав на підлогу із занімілих пальців Бейти.

26. Кінець пошуків