Розділ «Частина ІІ. Мул»

– Місе?

– Так.

– Ви не помітили корабель, що спускався на Неотрентор, коли ми відлітали?

Міс хвильку подумав.

– Ні.

– А я помітив. Можливо, мені й здалося, але це міг бути той філійський корабель.

– Той, що з капітаном Прітчером на борту?

– Лише космосу відомо, хто там на борту. Інформація Магніфіко… Вони стежили за нами тут, Місе…

Еблінг Міс не сказав ні слова.

Торан стривожено запитав:

– Із вами щось трапилося? Вам зле?

Очі Міса були задумливими, світлими і дивними. Він знову не відповів.

23. Руїни Трентора

Знайти якийсь об’єкт у великому світі Трентора – справжня проблема, найбільша в усій Галактиці. Тут не існує материків або океанів, які можна помітити з відстані тисячі миль. Немає річок, озер та островів, що проглядали би крізь проміжки між хмарами.

Цей світ у металевій оболонці означає (насправді, колись означав) одне величезне місто, тому з космосу будь-який чужинець здатен був розрізнити лише старий імператорський палац. «Бейта» облетіла планету майже на висоті аеромобіля, сподіваючися натрапити на потрібне місце. Від полярних областей, крижані шапки яких похмуро свідчили про те, що прилади контролю за погодою чи зламалися, чи вже нікому не потрібні, вони рушили на південь. Вряди-годи вони звіряли (або намагалися це зробити) побачене із застарілою мапою, яку отримали на Неотренторі.

Але коли вони підлетіли до палацу, відразу його впізнали. Шпарина в металевій оболонці планети становила п’ятдесят миль. Незвична зелень розрослася на сотні квадратних миль, оточуючи могутню та величну резиденцію давніх імператорів.

«Бейта» ширяла у небі, повільно вивчаючи місцевість. Орієнтирами на ній були лише довжелезні шосе – довгі прямі стрілки на мапі і гладенькі та блискучі стрічки, що тягнулися внизу.

Місцину, позначену на мапі як територію Університету, вони вирахували за координатами. Корабель сів на рівну ділянку, що колись, мабуть, була жвавою злітно-посадковою смугою.

І лише коли вони занурилися у металевий хаос, те, що здавалося гладеньким і гарним згори, перетворилося на розтрощені та покручені уламки, які залишила Руїна. Шпилі були зруйновані, колись гладенькі стіни знищені та заляпані кров’ю, і на мить вони побачили ділянку оголеної землі – десь завдовжки із кількасот акрів – темну та розорану.

Лі Сентер спокійно чекав, доки корабель приземлиться. Це був незнайомий корабель, не із Неотрентора, і подумки він полегшено зітхнув. Незнайомі кораблі та незрозумілі вчинки людей із зовнішнього космосу могли означати, що короткі дні миру добігають кінця і повертаються колишні бундючні часи битв та смертей. Сентер був лідером групи і мав справу зі старими книжками, з яких довідався про минуле. І йому не хотілося, щоб воно повернулося.