Розділ «Частина І. Генерал»

Десь із півгодини Деверс вовтузився, намацуючи слабку ниточку зв’язку, що простягалася крізь гіперпростір, з’єднуючи дві точки, між якими неповороткий промінь світла летів би п’ятсот років.

Потім він скрушно відкинувся на спинку крісла. Підвів голову і зняв навушники.

– Час поїсти, доку. Тут є голчастий душ[8], яким ви можете скористатися, але обережніше з гарячою водою.

Він сів навпочіпки біля однієї зі скриньок, що вишикувалися вздовж стіни, і почав порпатися в ній.

– Сподіваюся, ви не вегетаріанець?

Барр відповів:

– Я їм усе. А що з Асоціацією? Ви втратили з ними зв’язок?

– Схоже на те. До них неблизький світ, вельми неблизький. Але це не має значення. Все, що мені було потрібно, я підрахував.

Він випростався і поклав на стіл два металевих контейнери.

– Лише почекайте п’ять хвилин, доку, а потім розріжте, натиснувши на контакт. Це і тарілка, і їжа, і виделка – дуже зручно, коли поспішаєш, якщо тебе не цікавлять такі дрібнички, як серветки. Мабуть, вам хочеться знати, яка мені користь від Асоціації?

– Якщо не секрет.

Деверс похитав головою.

– Не для вас. Те, що сказав Ріос, – правда.

– Що йому пропонували данину?

– Еге ж. Вони запропонували, але отримали відмову. Справи кепські. Бої вже тривають на зовнішніх сонцях Лоріса.

– Це близько до Фундації?

– Га? А, ви ж не знаєте. Це одне з колишніх Чотирьох Королівств. Його можна назвати внутрішньою лінією оборони. Але це не найгірше. Вони воюють великими кораблями, з якими ми раніше не мали справи. А це означає, що Ріос не давав нам усієї інформації. Він отримав більше кораблів. Бродріґ перейшов на його бік, а я погіршив ситуацію.

Він похмуро дивився на контейнер з їжею, натискаючи на контактні точки і спостерігаючи, як він акуратно розкривається. Каютою поширився запах підігрітої страви, схожої на тушковане м’ясо. Дуцем Барр вже їв.

– Годі імпровізацій, – сказав Барр. – Тут ми безпорадні. Ми не зможемо прорватися крізь імперські війська, щоб дістатися Фундації, найрозумніше – це терпляче чекати. Але якщо Ріос вже дістався до внутрішньої лінії оборони, гадаю, чекати довго не доведеться.

І Деверс поклав виделку на стіл.