Розділ «Частина І. Генерал»

Він знав, що таких кораблів немає!

І як тільки вони опинилися у відкритому космосі, торгівець сказав на позір байдужим голосом:

– Я розповідав Бродріґу занадто гарні казки. Здається, він вирішив діяти разом із генералом.

Вони стрімко мчали до глибин всіяної зорями Галактики.

8. На Трентор!

Деверс схилився над маленькою мертвою кулею, спостерігаючи за мізерними ознаками життя. Система навігації повільно та ретельно сканувала космос, посилаючи щільний жмуток сигналів.

Барр терпляче не спускав очей з нього зі своєї койки в кутку. Потім запитав:

– Нема жодних ознак?

– Імперських хлопців? Ні. – Він прогарчав ці слова з неприхованим роздратуванням. – Ми вже давно відірвалися від цих невдах. Ми стрибнули крізь гіперпростір наосліп, і нам дуже пощастило, що ми не приземлилися просто на сонці. Вони не змогли би переслідувати нас, навіть якби мали більшу швидкість, а її в них і не було.

Він відкинувся на спинку крісла і рвучко розстібнув комір.

– Не знаю, що ці імперські хлопці тут накоїли. Мабуть, порушили деякі налаштування.

– Розумію, ви намагаєтеся потрапити до Фундації.

– Я викликав Асоціацію або намагався викликати.

– Асоціацію? Що це?

– Асоціація незалежних торгівців. Ніколи не чули, еге ж? Ну, не лише ви. Ми ще про себе не нагадали!

На кілька хвилин запанувала тиша, вони зосередили свою увагу на індикаторі прийому, що не працював, і Барр запитав:

– Ви перебуваєте у межах діапазону?

– Не знаю. У мене є лише невиразне уявлення про те, куди ми потрапили, якщо зважати на обчислення. Ось чому мені доводиться використовувати систему навігації. А це може тривати роки.

– А оце не допоможе?

Барр вказав пальцем на індикатор, Деверс підхопився і вдягнув навушники. У маленькій каламутній сфері з’явився крихітний білий вогник.