Розділ «Частина І. Генерал»

– Почекати, кажете? – загарчав він, сердито глянувши на співрозмовника. – Добре вам говорити. Ви нічим не ризикуєте.

– Та невже? – ледь помітно усміхнувся Барр.

– Ні. Насправді, я вам розповім. – Деверс вже не приховував свого роздратування. – Я вже не можу розглядати цю ситуацію, ніби якусь цікаву дрібничку під мікроскопом. Десь там гинуть мої друзі, цілий світ, мій дім теж гине. Ви – стороння людина. Вам цього не збагнути.

– Я бачив, як вмирають друзі. – Старий поклав руки на коліна і заплющив очі. – Ви одружений?

– Торгівці не одружуються, – відповів Деверс.

– Ну а в мене двоє синів та племінник. Їх попереджали, але з певних причин вони не вживали жодних заходів. Наша втеча означає їхню смерть. Сподіваюся, моя донька та двоє онуків вже у безпеці, але навіть якщо не брати їх до уваги, я вже ризикнув і втратив більше, ніж ви.

Деверс був похмурим і розлюченим.

– Я знаю. Але йшлося про вибір. Ви могли й далі співпрацювати з Ріосом. Я не просив вас…

Барр похитав головою.

– Аж ніяк, Деверсе. Залиште вашу совість у спокої, я ризикував своїми синами не заради вас. Я співпрацював із Ріосом стільки, скільки міг. Річ у психічному зонді.

Сивеннський патрицій розплющив очі, вони були сповнені болю.

– Колись Ріос приїхав до мене, це було близько року тому. Він говорив про культ, що утворився навколо чарівників, але не добачив усієї правди. Бо це не зовсім культ. Розумієте, сорок років тому Сивенна опинилася у тих самих нестерпних лещатах, що загрожують вашому світові. З великими труднощами там придушили п’ять бунтів. Потім я відкрив стародавні записи Гарі Селдона – і тепер цей «культ» напоготові.

Його прихильники чекають на прихід «чарівників», і ось-ось це станеться. Мої сини стоять на чолі тих, хто чекає. Це і є той секрет, що ховається в моїй голові, і якого не мав виявити психічний зонд. Бо тоді вони померли б як заручники; альтернативою буде їхня загибель як бунтівників, а з ними – й половини Сивенни. Бачите, я не мав вибору! І я не стороння людина.

Деверс відвів очі, а Барр тихо продовжив:

– На перемогу Фундації – от на що покладається Сивенна. Це заради перемоги Фундації приносять в жертву моїх синів. А Гарі Селдон не прорахував неминучий порятунок Сивенни, як він це зробив із Фундацією. І я не маю впевненості стосовно моїх людей – лише надію.

– Але ж вас все одно задовольняє очікування. Навіть незважаючи на те, що імперський флот вже на Лорісі.

– Я чекав би із абсолютною впевненістю, – просто сказав Барр, – навіть якби вони приземлилися на самому Термінусі.

Торгівець розгублено насупився.

– Я не знаю. Так не може бути – це ж не магія. Існує психоісторія чи ні, але вони напрочуд сильні, а ми слабкі. Що може вдіяти із цим Селдон?

– Йому й непотрібно нічого робити. Все вже зроблено. Події вже відбуваються. Те, що ви не чуєте, як крутяться шестерні годинника і б’є дзвін, не означає, що нічого не відбувається.