– Це від Бродріґа, – сказав він. А потім презирливо додав: – Повідомлення перебуває у незмінному середовищі. У капсулі Фундації повідомлення вже за хвилину окислилося б і перетворилося на газ.
Але Дуцем Барр махнув йому рукою, щоб він замовк. Він швидко пробіг очима повідомлення:
ВІД: АММЕЛЯ БРОДРІҐА, НАДЗВИЧАЙНОГО ПРЕДСТАВНИКА ЙОГО ІМПЕРАТОРСЬКОЇ ВЕЛИЧНОСТІ, ОСОБИСТОГО СЕКРЕТАРЯ РАДИ ТА ПЕРА ІМПЕРІЇ.
КОМУ: БЕЛУ РІОСУ, ВІЙСЬКОВОМУ ГУБЕРНАТОРУ СИВЕННИ, ГЕНЕРАЛУ ІМПЕРІЇ ТА ПЕРУ ІМПЕРІЇ.
ВІТАЮ ВАС. ПЛАНЕТИ № 1120 БІЛЬШЕ НЕ ІСНУЄ. НАСТУП БЕЗПЕРЕШКОДНО ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ЗГІДНО З ПЛАНОМ. ВОРОГ ПОМІТНО СЛАБНЕ, І НЕВДОВЗІ МИ ДОСЯГНЕМО ОСТАТОЧНОЇ МЕТИ.
Барр підвів голову від майже мікроскопічного шрифту і засмучено вигукнув:
– Бовдур! Клятий чепурун! То оце повідомлення?
– Га? – спитав Деверс. Він був трохи розчарований.
– Це нічим нам не зараджує, – вичавив із себе Барр. – Наш придворний підлабузник вирішив побавитися у генерала. Без Ріоса він тепер сам є командувачем і мусить заспокоювати свою нікчемну натуру, вивергаючи помпезні рапорти про військові справи, де він нічого не розуміє. «Такої ось планети більше не існує». «Наступ триває». Павич безголовий!
– Та зачекайте, зачекайте хвилину. Постривайте…
– Викиньте його геть. – Старий зневірено відвернувся. – Заради Галактики, я не очікував, що там буде якась сенсація світового масштабу, але у військовий час розумно припустити, що якщо не передати навіть звичайнісінький наказ, це завдасть шкоди просуванню військ і згодом призведе до ускладнення. Ось чому я схопив капсулу. Але ж хіба йшлося про таке! Краще б вона там і залишилася. Це змарнувало б Ріосу одну хвилину часу, який він тепер використає розумніше.
Та Деверс вже підвівся.
– Може трохи вгамуєтеся і припините нарікати? Заради Селдона…
Він сунув клапоть повідомлення Баррові під носа:
– А тепер прочитайте це знову. Що він має на увазі, коли говорить про «остаточну мету»?
– Завоювання Фундації. Хіба ні?
– А може, він мав на увазі захоплення Імперії? Ви ж знаєте, що саме це він вважає своєю остаточною метою.
– А якщо й так?
– Якщо так! – Крива посмішка Деверса загубилася у бороді. – От погляньте, що я вам зараз покажу.
Одним пальцем він заштовхав щедро вкритий монограмами пергамент назад до гнізда. Він зник там із тихим клацанням, і куля знову стала гладенькою і неушкодженою. Зсередини було чути, як дзижчать змазані коліщатка, а потім стало тихо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фундація та Імперія» автора Айзек Азімов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина І. Генерал“ на сторінці 44. Приємного читання.