Розділ «Частина І. Генерал»

– Сідайте, – кинув він двом, які на нього чекали. – У мене не так багато часу. Правду кажучи, я взагалі не мав тут бути, але мені потрібно з вами поговорити.

Він поглянув на Дуцема Барра, який зосереджено пестив своїми довгими пальцями кришталевий куб із зображенням суворого обличчя його імператорської величності Клеона ІІ.

– По-перше, патрицію, – сказав генерал, – ваш Селдон програє. Слід визнати, що він добре бореться, бо ці люди з Фундації накидаються роєм, мов оскаженілі бджоли, і б’ються, мов навіжені. Кожну планету завзято захищають, а щойно ми її візьмемо, вони повстають, через що втримати її під контролем стає так само важко, як і завоювати. Але ми захоплюємо їх і утримуємо планету. Ваш Селдон програє.

– Але він іще не програв, – ввічливо пробурмотів патрицій.

– У самій Фундації не мають стільки оптимізму. Вони пропонують мені мільйони, щоб я не влаштовував їхньому Селдонові фінальне випробування.

– Так, про це вже ходять чутки.

– Ага, чутки мене випереджають? І останню вже теж хтось розбовкав?

– Що ви маєте на увазі?

– Та ж те, що оцей лорд Бродріґ, улюбленець Імператора, тепер за власним бажанням став другим за старшинством командувачем.

Деверс вперше заговорив:

– За власним бажанням, начальнику? Це ж як? Невже ви почали подобатися цьому типові? – Він усміхнувся.

Ріос спокійно відповів:

– Навряд. Просто він купив цю посаду за ту ціну, яку я вважаю справедливою та адекватною.

– Це ж за яку?

– Він звернувся до Імператора з проханням про допомогу.

Презирлива посмішка Деверса стала ширшою.

– Він клопотався перед Імператором, еге ж? Себто, начальнику, ви чекаєте на цю допомогу, а прийти вона може будь-коли. Чи не так?

– Ні! Вони вже прийшли. П’ять лінійних кораблів, гладенькі й міцні, з особистим посланням та вітаннями від Імператора. І ще більше кораблів йде сюди. Щось не так, торгівцю? – в’їдливо поцікавився він.

Деверс видушив раптово закляклими губами:

– Та ні, все гаразд!