Розділ «Частина ІІІ. МЕРИ»

— І що, ніякого ремствування не було?

— Нічого серйозного. Послух призначеній владі був темою кожної проповіді протягом кількох тижнів. І не можу сказати, щоб Вініс нам за це не подякував.

— Добре, я зрозумів стан речей. А що зараз відбувається?

— Два тижні тому анакреонське торгове судно натрапило на покинутий крейсер старого імперського флоту. Він дрейфував у космосі щонайменше три століття.

В очах Гардіна промайнув інтерес. Він випростався.

— Так, я чув про це. Рада судноплавства надіслала мені петицію з проханням отримати цей корабель для дослідницьких цілей. Наскільки я розумію, він у хорошому стані.

— У надто хорошому, — з іронією відповів Верісоф. — Коли Вініс минулого тижня отримав вашу пропозицію передати судно Фундації, його ледве корчі не схопили.

— Він ще не відповів на неї.

— І не відповість — хіба що пострілами, або він так думає. Розумієте, того дня, коли я залишив Анакреон, він прийшов до мене й просив, щоб Фундація привела цей крейсер у бойовий стан і передала анакреонському військовому флоту. Він із неймовірним роздратуванням сказав, що ваша нота минулого тижня засвідчила, що Фундація планує напасти на Анакреон. Сказав, що відмова ремонтувати крейсер підтвердить його підозри та вкаже, які заходи самозахисту будуть нав’язані Анакреону. Такими були його слова. Нав’язані! Ось чому я тут.

Гардін м’яко розсміявся.

Верісоф усміхнувся й продовжив:

— Звичайно, він очікує на відмову, що, у його очах, було б чудовим приводом для негайного нападу.

— Розумію, Верісофе. Що ж, у нас в запасі є щонайменше шість місяців, щоб полагодити корабель і подарувати його з вітанням від мене. Перейменуйте його на «Вініс» на знак нашої поваги та любові. — Він знову розсміявся.

Верісоф знову відповів з ледь помітною усмішкою:

— Я гадаю, що це логічний крок, Гардіне, але я хвилююся.

— Через що?

— Це справжній корабель! Тоді вміли будувати. Його об’ємна місткість у півтора раза більша за весь анакреонський флот. На ньому є атомні заряди, здатні підірвати планету, і щит, що може витримати випромінювання, не пропустивши всередину жодної радіації. Забагато хороших речей, Гардіне…

— Ви поверхово міркуєте, Верісофе, поверхово. Ми обидва знаємо, що з тим озброєнням, яке в нього є зараз, він може вміло перемогти Термінус ще до того, як ми встигнемо відремонтувати крейсер для наших власних потреб. То яке має значення, віддамо ми йому крейсер чи ні? Ви ж розумієте, що це ніколи не призведе до справжньої війни.

— Гадаю, що так. Так. — Посол підвів очі. — Але, Гардіне…

— Ну? Чому ви зупинилися? Продовжуйте.