— Варто бути простим і зрозумілим, особливо якщо маєш репутацію підступної людини.
Полі Верісофу вже не раз доводилося дослухатися до цієї поради. Минав чотирнадцятий рік його подвійного статусу на Анакреоні — статусу, який часто викликав у нього неприємні асоціації з танцями босоніж на розжареному металі.
Для народу Анакреона він був первосвящеником, представником Фундації, яка для цих «варварів» була найвищою загадкою та фізичним центром релігії, що з допомогою Гардіна створювалася протягом останніх трьох десятиліть. Таким чином він отримував благоговіння, від якого все більше втомлювався, оскільки в глибині душі зневажав ритуал, центром якого був.
Але для короля Анакреона — і старого, і молодого, який тепер був на троні, — він був просто послом держави, якої і боялися і якій заздрили.
Загалом це незручна робота, і його перша за три роки подорож до Фундації, хоч і була викликана тривожним інцидентом, сприймалася ним як щось на кшталт свята.
Оскільки він уже не вперше подорожував в атмосфері абсолютної таємності, він знову скористався епіграмою Гардіна про користь від простоти.
Він переодягнувся в цивільне — що вже само по собі було святом — і сів на пасажирський рейс другого класу до Фундації. Опинившись на Термінусі, він проштовхався крізь натовп у космопорті й викликав міську раду з громадського візіфону.
Він сказав:
— Мене звати Джен Сміт. У мене призначена зустріч із мером у другій половині дня.
На другому кінці ефектна молода леді з байдужим голосом зробила ще одне з’єднання, обмінявшись кількома словами, а потім сухим, механічним тоном сказала Верісофу:
— Мер Гардін чекатиме вас за півгодини, сер, — і екран згас.
Після цього посол Анакреона купив останній номер «Термінуського журналу», неквапливо пройшовся Ратушним парком і в очікуванні, присівши на першу порожню лавку, почав читати — колонку редактора, спортивну та гумористичну сторінки. Коли півгодини майже минули, він засунув журнал під пахву, зайшов до міської ради й відрекомендувався в приймальній.
Роблячи все це, він залишився абсолютно невпізнаним, бо з того часу, як навчився бути абсолютно простим, ніхто жодного разу не озирнувся йому вслід.
Гардін глянув на нього й усміхнувся.
— Візьміть сигару! Як пройшла поїздка?
Верісоф узяв сигару.
— Цікаво. У сусідній каюті був священик, який летів сюди для того, щоб пройти курс із приготування радіоактивних синтетиків, — ну, ви знаєте, для лікування раку…
— І він, звичайно, не називав їх радіоактивними синтетиками?
— Гадаю, що ні! Для нього це була Свята Їжа.
Мер усміхнувся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фундація. Книга 1» автора Айзек Азімов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІІ. МЕРИ“ на сторінці 7. Приємного читання.