Розділ «Частина ІІ. ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ»

За ті п’ятдесят років, поки ви працювали над цим шахрайським проектом — немає сенсу пом’якшувати висловлювання, — шляхи до відступу були відрізані, і зараз ви не маєте іншого вибору, окрім як перейти до набагато важливішого проекту, який, власне, і був нашим справжнім планом.

Саме з цією метою ми розмістили вас на такій планеті і в такий час, щоб за п’ятдесят років ви дійшли до моменту, коли вже не матимете свободи дій. З цього моменту й упродовж століть шлях, на який ви станете, є неминучим. Ви стикатиметеся з серією криз, подібних до цієї першої, і ваша свобода дій буде щоразу так само обмеженою, і ви будете змушені рухатися одним-єдиним шляхом.

Це той шлях, який виробила наша психологія — і виробила недарма.

Протягом багатьох століть галактична цивілізація відстає й занепадає, хоча мало хто це усвідомлює. Але тепер Периферія нарешті відкололася й політичну єдність Імперії підірвано. У майбутньому історики оберуть якийсь із цих прожитих п’ятдесяти років і проведуть довільну лінію, сказавши: «Ось момент, коли почалося падіння Галактичної Імперії».

І вони матимуть рацію, хоча в найближчі століття навряд чи хтось визнає, що це падіння відбувається.

А після падіння настане неминуче варварство — період, що, як говорить нам психоісторія, за звичайних обставин мав би тривати тридцять тисяч років. Ми не можемо зупинити падіння. Ми не бажаємо цього робити: імперська культура втратила всю свою силу та цінність, які колись мала. Але ми можемо скоротити період варварства, який ітиме за цим падінням, — до однієї тисячі років.

Ми не можемо розповісти вам подробиці цього скорочення, так само як не могли розповісти правду про Фундацію п’ятдесят років тому. Якщо ви дізнаєтеся про них, наш план може провалитися; так само як це могло статися, якби ви раніше дізналися про обман з Енциклопедією; завдяки цим знанням ваша свобода дій могла б розширитися, а кількість додаткових змінних стала б набагато більшою за можливості нашої психології.

Але цього не буде, бо на Термінусі немає психологів і ніколи не було, крім Алуріна — а він був одним із нас.

Та дещо я вам можу сказати. Термінус і його компаньйон Фундація — це зародки Ренесансу та майбутніх засновників Другої Галактичної Імперії. А теперішня криза — це те, що спричинить рух Термінуса до цієї кульмінації. Ця криза, до речі, доволі проста, набагато простіша за безліч тих, що ще будуть попереду. Якщо коротко, то вона полягає ось у чому. Ви — планета, яка раптово відрізана від ще цивілізованих центрів Галактики, і відчуваєте загрозу з боку сильніших сусідів. Ви — маленький світ науковців, оточений зоною варварства, що стрімко розширюється. Ви — острівець ядерної енергетики в дедалі більшому океані більш примітивної енергії; але, попри це, ви безпорадні через відсутність металів. Тепер ви бачите, що зіткнулися з важкими обставинами, що змушують вас діяти. Характер цих дій, тобто розв’язання цієї дилеми, — звичайно ж, очевидний!

Зображення Гарі Селдона потягнулося вбік, і в руках у нього знову опинилася книга. Він розгорнув її і сказав:

— Але яким би звивистим шляхом не блукала ваша майбутня історія, завжди справляйте на своїх нащадків враження, що цей шлях визначений і наприкінці його — нова й ще величніша Імперія!

Його очі схилилися над книгою, зображення завібрувало й зникло. Світло знову стало яскравим.

Гардін підвів голову і побачив, що на нього дивиться Піренн. Його очі були повні смутку, а губи тремтіли.

Голос голови був твердим, але безбарвним:

— Здається, ви мали рацію. Якщо прийдете сьогодні о шостій вечора, Рада проконсультується з вами щодо наступних кроків.

Вони потиснули одне одному руки й пішли; Гардін усміхнувся сам собі. Вони майже в усьому розібралися; вони були достатньо добрими науковцями, щоб визнати свої помилки, але тепер визнали їх занадто пізно.

Він подивився на годинник. Усе вже мало бути завершено; люди Лі вже контролюють ситуацію, і Рада більше не віддаватиме накази.

Завтра анакреонці висадять свої перші космічні кораблі, але це теж нормально. За шість місяців вони вже не зможуть командувати.

Насправді, як і сказав Гарі Селдон і як здогадувався Сальвор Гардін з першого дня, коли о’Родрік сказав йому про відсутність ядерної енергії на Анакреоні, — вихід з цієї першої кризи був очевидним.

Неймовірно очевидним!