Розділ «Частина ІІ. ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ»

— Гарного вам дня, джентльмени!

І вийшов із кімнати.

6

Мер Гардін жував кінчик сигари. Вона вже давно згасла, але він цього не помічав. Він не спав усю ніч і добре розумів, що найближчої ночі теж не засне. Його очі красномовно про це свідчили.

Він стомлено сказав:

— І цього достатньо?

— Гадаю, що так. — Йохан Лі підпер рукою підборіддя. — Як усе складається?

— Не так уже й погано. Сам розумієш, потрібно робити це нахабно, без вагань, щоб не дати їм часу розібратися в ситуації. Щойно ми опинимося в позиції того, хто віддає накази, що ж, потрібно віддавати їх так, ніби ти народжений для цього, а вони за звичкою підкорятимуться. У цьому й суть перевороту.

— Якщо Рада залишатиметься нерішучою навіть для того…

— Рада? Не бери її до уваги. Від післязавтра її значення у справах Термінуса не буде варте й іржавого шеляга.

Лі повільно кивнув.

— І все ж дивно, що вони й досі не зробили нічого, щоб нас зупинити. Ти кажеш, що вони про щось таки здогадуються.

— Хіба що Фара. Іноді він мене нервує. А Піренн підозрює мене з того часу, як мене обрали. Але, розумієш, вони ніколи не мали можливості по-справжньому зрозуміти, у чому річ. Їх навчали в авторитарному дусі. Вони впевнені, що Імператор всемогутній лише тому, що він Імператор. І впевнені, що Рада опікунів ніколи не опиниться в стані, коли не зможе віддавати накази, лише тому, що вона є Радою опікунів, яка діє від імені Імператора. Ця нездатність визнати можливість повстання є нашим найкращим союзником.

Гардін устав з крісла й підійшов до бачка з холодною водою.

— Вони непогані хлопці, Лі, але вони зациклилися на своїй Енциклопедії, і ми побачимо, що там вони будуть і в майбутньому. Вони безнадійно некомпетентні, коли справа доходить до управління Термінусом. Іди й починай утілювати план. Я хочу залишитись насамоті.

Він сів на краєчок столу й утупився поглядом у чашку з водою.

О космос! Якби ж він був настільки впевненим, як удавав! Анакреонці висадяться за два дні, а що він має, крім набору уявлень та напівприпущень щодо мотивів, які рухали Селдоном п’ятдесят років тому? Він навіть не є справжнім психологом, просто недотепа, який намагається розгадати дії найвидатнішого психолога століття.

Якщо Фара мав рацію; якщо Анакреон був єдиною проблемою, яку передбачив Селдон; якщо все, що він хотів зберегти, це Енциклопедія — то якою буде ціна цього coup d’etat[4]?

Він знизав плечима й випив воду.

7