— Як ви бачите, джентльмени, приблизно 90 відсотків змісту договору визначені аналізом як безглуздя, і те, що ми отримуємо в кінцевому підсумку, можна цікаво описати наступним чином:
«Обов’язки Анакреона перед Імперією — жодних!»
«Влада Імперії над Анакреоном — жодної!»
П’ятеро членів Ради знову пробігли очима документ, ретельно перевіряючи сказане, і коли вони закінчили, Піренн стривожено вимовив:
— Схоже, так і є.
— Отже, ви визнаєте, що цей договір — не що інше, як декларація про повну незалежність з боку Анакреона й визнання цього статусу Імперією?
— Здається, так.
— І ви припускаєте, що Анакреон не усвідомлює цього й не прагне підкреслити свою незалежність, що, природно, може викликати обурення та появу загрози з боку Імперії? Особливо коли очевидно, що Імперія безсила виконувати будь-які подібні загрози, інакше він ніколи б не дозволив собі проголосити незалежність.
— Але тоді, — вставив Сатт, — як може мер Гардін пояснити запевнення лорда Дорвіна про підтримку Імперії? Вони здавалися, — він знизав плечима, — здавалися задовільними.
Гардін відкинувся на спинку крісла.
— Знаєте, оце найцікавіше. Визнаю, що коли вперше побачив його світлість, то подумав, що він повнісінький віслюк, але насправді виявилося, що він досвідчений дипломат і найрозумніша людина. Я взяв на себе сміливість записати всі його заяви.
Члени Ради захвилювалися, Піренн з переляку відкрив рота.
— А що не так? — наполегливо запитав Гардін. — Я розумію, що це було грубим порушенням гостинності і справжні джентльмени так не роблять. Крім того, якби його світлість спіймав мене на цьому, це могло б призвести до неприємностей; але цього не сталося і я маю запис, ось і все. Я взяв цей запис, зробив з нього копію й надіслав Голку на аналіз.
— І де ж аналіз? — спитав Ландін Краст.
— А оце, — відповів Гардін, — дуже цікава річ. Цей аналіз був найважчим з усіх трьох за всіма пунктами. Коли Голку після двох днів безперервної роботи вдалося ліквідувати всі неясні й безглузді висловлювання, марні зауваження, — він виявив, що більше нічого не залишилося. Усе зникло. Лорд Дорвін, джентльмени, протягом п’яти днів обговорення не сказав нічого важливого, і зробив це так, що ви цього й не помітили. Отакі гарантії ви маєте від своєї дорогоцінної Імперії.
Навіть якби Гардін поставив на стіл діючу бомбу з отруйними газами, це не справило б такого ефекту, як його остання фраза. Утрачаючи терпіння, він чекав, доки всі вгамуються.
— Отже, — підвів він підсумок, — надіславши погрози — а це були саме вони — стосовно дій Імперії щодо Анакреона, ви просто роздратували монарха, який розумів ситуацію краще. Природно, що його самолюбство вимагатиме негайної реакції, і ультиматум є результатом цієї поведінки, що й підводить мене до того, про що я казав спочатку. У нас залишився один тиждень — що робитимемо?
— Здається, — сказав Сатт, — у нас немає іншого вибору, крім як дозволити Анакреону заснувати на Термінусі військові бази.
— Тут я з вами згоден, — відповів Гардін, — але як нам зробити так, щоб випхати їх звідси за першої-ліпшої нагоди?
У Йета Фулгема засмикалися вуса.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фундація. Книга 1» автора Айзек Азімов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ. ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ“ на сторінці 18. Приємного читання.