Розділ «Частина ІІ. ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ»

Гардін трохи помовчав, а потім сказав:

— Коли Ламет написав свою книгу?

— О, пгиблизно вісімсот гоків тому. Звичайно, він спигався в основному на попегедні гоботи Гліна.

— Тоді навіщо покладатися на нього? Чому б не полетіти на Арктур і не вивчити знахідки самому?

Лорд Дорвін підняв брови й поспіхом узяв чергову дрібку тютюну.

— Навіщо, для чого, мій любий дгуже?

— Звичайно ж, для того, щоб отримати інформацію з перших рук.

— Але яка в цьому потгеба? Це неймовігно обхідний та безнадійний метод отгимання інфогмації. Ось подивіться, у мене є гоботи всіх стагих світил — великих агхеологів минулого. Я погівнюю їх одне з одним, угівноважую гозбіжності, аналізую супегечливі твегдження і вигішую, що ближче до істини, та пгиходжу до висновку. Це науковий метод. Пгинаймні, — зверхньо сказав він, — я так вважаю. Це було б настільки спгощено — летіти на Агктуг або, напгиклад, на Сонце й гухатися там навпомацки, коли стагі майстги вивчили це питання набагато кгаще, ніж ми могли б сподіватися згобити.

— Розумію, — ввічливо пробурмотів Гардін.

— Мілорде, — звернувся Піренн, — нам уже час повертатися.

— Так, мабуть.

Коли вони виходили, Гардін раптом спитав:

— Мілорде, можна вас запитати?

Лорд Дорвін усміхнувся й підкреслив свою відповідь милостивим помахом руки.

— Звичайно, мій любий дгуже. Буду гадий вам допомогти. Якщо я можу вам якось допомогти своїми скгомними знаннями…

— Це не зовсім стосується археології, мілорде.

— Ні?

— Ні. Мене цікавить ось що. Торік ми на Термінусі дізналися про вибух ядерного реактора на п’ятій планеті Гамма Андромеди. Ми отримали лише загальний обрис аварії, без подробиць. Мені цікавить, чи не можете ви сказати, що саме там сталося.

Обличчя Піренна перекосилося.

— Я дивуюся, як можна дратувати його світлість питаннями, що не стосуються справи.