Розділ «Частина ІІ. ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ»

— Навпаки, доктоге Пігенн, — заступився за Гардіна канцлер, — усе в порядку. У будь-якому випадку, тут мало пго що можна сказати. Гозумієте, електгостанція дійсно пегежила вибух геактога і це спгавді була катастгофа. Я вважаю, що можна говогити пго гадіаційне забгуднення. Наспгавді угяд сегйозно гозглядає можливість запговадження жогстких обмежень на безсистемне викогистання ядегної енеггії, — хоча, як ви гозумієте, це інфогмація не для опгилюднення.

— Розумію, — сказав Гардін, — але що було не так зі станцією?

— Ну, взагалі-то, — байдуже відповів лорд Дорвін, — хто його знає… Вона виходила з ладу за кілька гоків до того, і вважають, що запчастини та гемонт були не дуже якісними. Загаз так важко знайти людей, які б наспгавді гозумілися на технічних деталях наших енеггетичних систем. — І він із сумним виглядом узяв ще одну дрібку тютюну.

— Ви розумієте, — сказав Гардін, — що незалежні королівства на Периферії повністю втратили ядерну енергетику?

— Спгавді? Я анітгохи не здивований. Вагвагські планети… о, мій любий дгуже, не називайте їх незалежними. Ви ж гозумієте, що це не так. Угоди, які ми з ними підписали, є позитивним доказом. Вони визнали пгаво вегховної влади Імпегії. Звичайно, вони змушені були це згобити, інакше б ми нічого не підписали.

— Може, й так, але вони мають значну свободу дій.

— Так, я теж так думаю. Значну. Але навгяд чи це має значення. Для Імпегії набагато кгаще, якщо пегифегія перейде на власні гесугси — як це і є, більш-менш. Знаєте, нам від них ніякої когисті. Найбільш вагвагські планети. Ледь цивілізовані.

— Вони були цивілізованими в минулому. Анакреон був однією з найбагатших віддалених провінцій. Як я розумію, він вигравав навіть порівняно з самою Вегою.

— О, але, Гагдіне, це було багато століть тому. Навгяд чи можна гобити з цього висновок. У ті великі стагі часи все було по-іншому. Знаєте, ми вже не ті люди, якими були. Але ж, Гагдіне, ви таки наполегливий хлопець. Кажу вам, сьогодні я більше пгосто не говогитиму пго спгави. Доктог Пігенн підготував мене до зустгічі з вами. Він казав, що ви намагатиметеся мене гоздгатувати, але я надто стагий для цього. Залишмо це на завтга.

На тому все й закінчилося.

5

Це було друге засідання Ради, на якому був присутній Гардін, якщо не брати до уваги неофіційні розмови з лордом Дорвіном. Проте в мера було явне відчуття, що було проведено ще принаймні одне, а можливо, два або три засідання, на які його не запрошували.

Та й на це засідання, здавалося йому, він би не отримав запрошення, якби не ультиматум.

Цей візіграфований документ щонайменше дорівнював ультиматуму, хоча при поверхневому прочитанні складалося враження, що це дружній обмін привітаннями між двома володарями.

Гардін обережно торкнувся його. Він починався з пишномовного привітання «Від Його могутньої величності, короля Анакреона, своєму другові та брату доктору Льюїсу Піренну, голові Ради опікунів Енциклопедії Першої Фундації» та закінчувався ще пишніше, гігантською багатоколірною печаткою з безліччю символіки.

Але за змістом це був ультиматум.

Гардін сказав:

— Виявилося, що в нас не було багато часу, лише три місяці. Але й цей мізерний час ми змарнували. Цей лист дає нам тиждень. Що тепер робитимемо?

Піренн стурбовано насупився.

— Мусить бути якийсь вихід. Абсолютно неймовірно, що вони пішли б на крайнощі після запевнень лорда Дорвіна щодо позиції Імператора та Імперії.