Розділ «Частина 3 Квеббін»

— Я подбаю про тебе, хлопче, я ж обіцяв. А поки розповідай, що чуєш.

— Сірий зупиняється. Він голодний.

Курц не прибрав долоню з руки Перлмуттера, пальці його стиснулися, нігті перетворилися на кігті.

— Де?

— Поряд із тим місцем, куди їде. Це магазин, — повідомив Перлмуттер і далі дитячим голоском, від якого в Курца мурахи побігли по шкірі: — Хочеш смачного — навіщо чекати? Хочеш смачного — навіщо чекати? — Після цього своїм звичайним голосом додав: — Джонсі знає, що Генрі, Овен і Даддітс їдуть за ним. Тому й змусив Сірого зупинитися.

Думка про те, що Овен зловить Джонсі/Сірого, наповнила Курца панічним страхом.

— Арчі, слухай-но мене уважно.

— Я пити хочу, — заскиглив Перлі. — Пити , сучий ти сину.

Курц підняв пляшку пепсі до обличчя Перлмуттера і, щойно той потягся до неї, ляснув його по руці.

— Генрі, Овен і Дад-Датс знають, що Джонсі й Сірий зупинилися?

— Дад-дітс , старий ти бовдуре! — прогарчав Перлі і, застогнавши від болю, схопився за живіт, який знову роздувався. — Дітс , дітс , Дад-дітс! Так, вони знають! Даддітс допоміг змусити Сірого відчути голод. Вони з Джонсі разом це зробили!

— Не подобається мені це, — зронив Фредді.

«І не лише тобі», — подумав Курц.

— Будь ласка, босе, — благав Перлі. — Я так пити хочу.

Курц простяг йому пляшку і з огидою поспостерігав за тим, як Перлмуттер її спустошує.

— 495, босе, — оголосив Фредді. — Що робити?

— Повертай, — сказав Перлі, — потім по 95 на захід. — Він ригнув, гучно, але, на щастя, без смороду. — Воно хоче ще пепсі. Воно любить цукор. І кофеїн теж.

Курц замислився. Овен знає, що їхня здобич зупинилася, принаймні тимчасово. Тепер Овен і Генрі рвонуть уперед, щоб скоротити розрив у приблизно хвилин сто. Отже, їм теж потрібно поквапитися.

Будь-який поліцейський, який стане на їхньому шляху, муситиме померти, благослови його Господи. Так чи інакше, розв’язка вже близько.

— Фредді.