Розділ «Частина 2 Сірі чоловічки»

Тремтіння пробігає всім її тілом, руки міцно стискаються. Даддітс цього не побачив. Він знову дивився у вікно, нетерпляче й очікувально. І дуже м’яко знову заводив свою пісню:

— Уї-Уї-У, е оіся и? Е у ас спав аато…

— Сірий?

Немає відповіді. Джонсі стояв біля дверей кабінету, який уже остаточно перетворився на його кабінет і вже нічим не нагадував склад братів Трекерів, крім хіба що бруду на вікнах (нудна порнографія з задертою спідницею поступилася місцем «Маргариткам» Ван Ґоґа), дедалі сильніше відчуваючи занепокоєння. Що ця потвора шукає?

— Сірий, ти де?

Знову ніякої відповіді, але цього разу виникло відчуття, що Сірий повернувся… і був щасливий. Сучий син був щасливий .

Джонсі це дуже не сподобалося.

— Слухай, — сказав він, тепер притискаючись до дверей свого притулку не тільки руками, а й лобом. — Я маю пропозицію, друже мій… Ти ж уже наполовину людина, то чому б не стати нею остаточно? Гадаю, ми могли б співіснувати. Я б тобі показав, що тут до чого. Морозиво — класна штука, пиво — ще краще. Що скажеш?

Він підозрював, що для Сірого як для безформної істоти пропозиція набути якоїсь форми була великою спокусою; так, просто казкова пропозиція.

Однак, схоже, пропозиція виявилася недостатньо привабливою.

Крутнувся стартер, заревів мотор пікапа.

— Куди їдемо, приятелю? Гадаєш, ми можемо спуститися зі Стендпайп-гілл?

Немає відповіді, тільки це огидне відчуття, що Сірий щось шукав… і знайшов.

Джонсі швидко визирнув у вікно і побачив, як світло фар ковзнуло по меморіалу. Табличку знову занесло, отже, вони простояли тут доволі довго.

Повільно, обережно пробиваючи шлях крізь замети, які доходили до бампера, «Додж Рем» почав спускатися.

Через двадцять хвилин вони опинилися на шосе і знову взяли курс на південь.

Розділ 17

Герої

Розбудити Овена криком Генрі не зміг — той так утомився, що спав надто міцно, — тому покликав його подумки. Виявилося, що тепер, коли байрус поширився, робити це набагато легше. Він уже ріс на трьох пальцях правої руки і майже заповнив ліву вушну раковину губчастою сверблячою рослинністю. Крім цього, випало ще двійко зубів, хоч у дірках поки що нічого не росло.

Курц і Фредді залишалися чистими завдяки Курцовому нелюдському чуттю, але екіпажі бойових гелікоптерів Овена і Джо Блейкі, які вціліли після атаки на «Синього гостя», були заражені байрусом. Після розмови з Генрі Овен постійно чув голоси товаришів по службі, які перегукувались у досі не баченій порожнечі. Усі вони, подібно до нього, приховували інфекцію під товстим зимовим одягом. Але довго так тривати не могло, і ніхто не знав, що робити.