Розділ «Частина друга. Випускний»

Мама урвала молитву.

Керрі схопила легеньку шовковисту накидку зі спинки стільця та обгорнула нею оголені плечі. Вона прикусила губу й торкнулася волосся, ладна продати душу за дзеркало. У коридорі хрипко пролунав дзвінок.

Вона примусила себе почекати другого дзвінка, намагаючись опанувати сіпання в руках. Тоді повільно пішла в коридор, шурхотячи шовковистою сукнею.

Керрі відчинила двері, а за ними стояв він — білий смокінг і темні штани ледь не засліпили її.

Вони дивились одне на одного, і ніхто не озвався ані словом.

Вона відчувала, що її серце розіб’ється, варто йому видати бодай один неправильний звук, а якби він розсміявся, вона би просто померла. Вона відчула — по-справжньому, фізично, — що все її жалюгідне життя стислося в одну точку, котра могла бути кінцем або початком ширшого променя.

Нарешті вона безпомічно спитала:

— Тобі подобається?

Він відповів:

— Ти прекрасна.

Так і було.

Із «Вибуху з тіні» (стор. 131):

Поки ті, хто збирався на Весняний бал до Юена, гуртувалися коло школи чи виходили із влаштованих з нагоди випускного фуршетів, Крістіна Гарґенсен і Вільям Нолан зустрілися в кімнаті на другому поверсі місцевого шинку на межі містечка, що називався «Кавалер». Ми знаємо, що вони зустрічалися там уже тривалий час; це зафіксовано в матеріалах Комісії Вайт. А не знаємо ми того, чи продумали вони все повністю й безповоротно, а чи діяли ледь не з випадкової примхи…

— Уже пора? — спитала вона в темряві.

Він глянув на годинник.

— Ні.

Крізь дошки підлоги долинали приглушені ритми пісні «She’s Got to Be a Saint» Рея Прайса, яку грав музавтомат. «Кавалер», думала Кріста, не змінював репертуару відтоді, як вона вперше прийшла сюди з підробним документом два роки тому. Звісно, тоді вона бувала внизу, в барних залах, а не в одній з «особливих» кімнат, які тримав Сем Дево.

Цигарка Біллі уривчасто блимала в темряві, наче око неспокійного демона. Кріста замислено стежила за нею. Вона відмовлялася спати з ним аж до минулого понеділка, коли він пообіцяв, що разом зі своїми приятелями-амбалами допоможе їй утнути штуку для Керрі Вайт, якщо та справді насмілиться піти на випускний із Томмі Россом. Але вони приходили сюди й раніше, занурювались у доволі пристрасні серії обіймів та поцілунків — подумки вона називала їх «шотландським коханням», а він уголос — зі своєю незмінною здатністю влучно описати вульгарне — «сухим тертям».

Вона збиралася змусити його чекати, аж допоки він не зробить щось конкретне

(він же зробив він дістав кров)