Розділ «Частина друга. Випускний»

Тож мені шкода, і я сподіваюся, що Випускний їй сподобався. Я сподіваюся, що до початку того жаху їй було приємно, добре, дивовижно й чарівно…

Томмі під’їхав до стоянки перед новим крилом школи, потримав двигун секунду на холостих обертах, а тоді заглушив його. Керрі лишалася на своєму краю сидіння, притримуючи накидку на оголених плечах. Раптом їй здалося, що вона перенеслася до своїх потаємних мрій і тільки щойно це усвідомила. Що ж вона наробила? Вона залишила маму саму.

— Нервуєшся? — спитав він, і вона підскочила.

— Так.

Він засміявся й виліз із машини. Вона теж хотіла відчинити свої двері, але він зробив це за неї.

— Не нервуйся, — сказав він. — Ти як Галатея.

— Хто?

— Галатея. Місіс Евер задавала нам читати про неї. Вона перетворилася з сіромахи на прекрасну жінку, а її ж ніхто навіть і не знав.

Вона подумала.

— Я хочу, щоб мене знали, — нарешті сказала вона.

— І я тебе розумію. Ходімо.

Джордж Довсон і Фрида Джейсон стояли коло автомата з колою. Фрида була в екстравагантній помаранчевій тюлевій сукні й трохи скидалася на тубу. Донна Тібодо з Девідом Брекеном приймали квитки на вході. Обоє були членами Національного товариства честі[9], частиною особистого гестапо міс Ґір, і вдяглися того вечора в шкільні кольори — білі штани й червоні піджаки. Тіна Блейк і Норма Вотсон роздавали програмки й розсаджували людей відповідно до плану. Обидві вдягли чорне, і Керрі подумала, що вони, мабуть, вважають свої вбрання шикарними, тоді як насправді дуже скидалися на дівчат, які продавали цигарки в клубах у старих фільмах про гангстерів.

Коли Томмі й Керрі увійшли, усі розвернулися до них, і на мить запала глуха й незручна тиша. Керрі сильно захотілось облизати губи, але вона впоралася з цим поривом. Тоді Джордж Довсон сказав:

— Господи, Росс, ти наче якийсь голубець.

Томмі всміхнувся.

— Ти давно з дерев спустився, Бомбо?

Довсон шугнув до нього з піднятими кулаками, і Керрі на мить відчула гострий страх. У своєму накрученому стані вона була за волосину від того, щоб підняти Джорджа в повітря і жбурнути через увесь вестибюль. А тоді зрозуміла, що це стара гра, яку вони люблять і якою забавляються дуже часто.

Двійко хлопців почали кулачитись, а люди навколо розступилися. Тоді Джордж, двічі відчувши ребрами недоліки свого захисту, закудикав і загорлав: «Бий конґів! Лови ґуків! Точи бамбук! Готуй клітки!»[10] — і Томмі опустив руки й засміявся.

— Не переймайся через них, — сказала Фрида, підійшовши ближче й нахиливши до Керрі свого схожого на канцелярський ніж носа. — Якщо вони повбивають один одного, з тобою танцюватиму я.

— Здається, вони надто дурні, щоб убитися, — наважилася на жарт Керрі. — Як динозаври.