Була десята нуль сім.
Біллі якраз випростав ноги так, що в колінах хруснуло. Кріста Гарґенсен стояла коло нього, дедалі сильніше виказуючи знервованість. Вона безцільно водила руками по швах джинсів і прикушувала м’яку капу, яку зробила зі своєї нижньої губи, жуючи й уже потроху роз’ятрюючи її.
— Думаєш, за них проголосують? — тихо спитав Біллі.
— Проголосують, — сказала вона. — Я все влаштувала. Переможуть із запасом. Чого вони й досі плескають? Що там твориться?
— Не питай, кицю. Я…
Раптом у тихому травневому повітрі на повну силу й гучність заревів шкільний гімн, і Кріста підскочила, ніби вжалена. Вона тихо зойкнула від несподіванки.
«За школу Тома Юена усі встава-а-а-ай…»
— Давай, — сказав він. — Вони на місці. — Його очі тьмяно блищали в темряві. Його обличчя змінилося від дивної напівусмішки.
Вона облизнула губи. Обидвоє дивилися на кінець джутової мотузки.
«І прапори до неба підніма-а-а-ай…»
— Замовкни, — прошепотіла Кріста. Вона тремтіла, і він подумав, що її тіло ще ніколи не здавалося йому таким розкішним і хвилюючим. Коли це скінчиться, він виграє її так, що всі попередні рази будуть схожі на два штрики мізинцем педика. Він увійде в неї, як сирий качан кукурудзи в тепле масло.
— Колінця трусяться, кицю?
Він нахилився вперед.
— Я не смикатиму її замість тебе, кицю. Відра стоятимуть собі, поки пекло не замерзне.
«Червоне й біле з гордістю ми носимо-о-о-о-о…»
З її губ злетів придушений напівкрик. Вона нахилилась і рвучко сіпнула мотузку обома руками. Та трохи потяглася без опору, і Кріста подумала, що Біллі весь цей час її дурив, що мотузка геть ні до чого не прив’язана. А тоді вона напнулася, на мить застигла й шорстко пройшла крізь її долоні, пропікши на долоні тоненьку смужку.
— Я… — почала вона.
Музика всередині розсипалася на недоладні звуки й урвалася. Безладний хор голосів якусь мить ще виводив слова, не помітивши цього, а тоді теж затих. Запала коротка тиша, після якої хтось закричав. Знову тиша.
Вони дивилися одне на одного в темряві, заклякнувши від скоєного, чого вони нізащо б не змогли передбачити, коли все обдумували. Її дихання ледь не крижаніло в горлі.
А тоді зсередини почувся сміх.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Керрі» автора Кінг Стівен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга. Випускний“ на сторінці 23. Приємного читання.