При будь-якому перетворенні енергії мають місце втрати. Це відноситься і до перетворення енергії вітру в механічну енергію, а для В ГУ – це обертання ротора (вітрового колеса). Обгрунтуванням оптимального коефіцієнта перетворення або так званою теорією ідеального вітряка займалися багато вчених. Німецький фізик Альберт Бети (1885-1968) в 1919 вперше сформулював її у своїй дисертації, в період з 1922 по 1925 pp. опублікував ряд статей і в 1926 році випустив книгу "Енергія вітру та її використання за допомогою вітряних млинів [30]". У Росії цю теорію називають теорією Жуковського, письмова робота якого на цю тему датована лютим 1920 року.
Бетц виходив з того, що існують три області швидкостей повітряного потоку (рис. 2.5):
• набігаючий на ротор потік зі швидкістю v1;
• потік зі швидкістю v безпосередньо в місці розташування ротора;
• потік повітряного потоку, що відходить від ротора зі швидкістю v2.
Рисунок 2.5 – Взаємодія потоку вітру з вітроколесом
Якщо швидкість потоку за ротором v2 буде дорівнювати 0, то тоді повітряний потік не повинен проходити через перетин ротора. Якщо ж потік не гальмується (швидкість потоку за ротором v2 буде дорівнює швидкості потоку перед ротором v1), то не відбувається перетворення енергії. Таким чином, існує оптимальне співвідношення швидкостей потоку перед ротором v1 і після ротора v2, при якому і відбувається максимальне перетворення енергії повітряного потоку в механічну енергію обертання ротора ВГУ за рахунок гальмування потоку і віддачі частини кінетичної енергії вітру вітровому колесу (ротору).
При обґрунтуванні теорії ідеального вітряка було прийнято ряд припущень:
• 1. Вітрове колесо розглядалося як колесо з нескінченно великим числом лопатей дуже малої ширини і мало нескінченно малі розміри в напрямку потоку повітря, тобто являло собою ідеальну площину.
• 2. Вісь обертання вітрового колеса завжди була спрямована паралельно вектору швидкості повітряного потоку.
• 3. Вітрове колесо створює підпір і тиск повітря р в міру наближення до вітряка підвищується, а при проходженні через вітрове колесо різко падає. Тобто повітряний потік створює на площині негативний скачок (імпульс) тиску.
• 4. Повітря вважався нестисливим, його питома щільність вважалася постійною, а також не відбувався теплообмін між повітрям і вітровим колесом.
Крім цього передбачалася нерозривність струменя повітряного потоку, що дозволило використовувати рівняння нерозривності, яке для розглянутого випадку має такий вигляд
(2.28)
Запишемо вираз (2.13) в наступним чином
(2.29)
Враховуючи прийняті вище допущення про незмінність ПИТОМОЇ щільності повітря (що цілком справедливо для швидкостей, менших 100 м/с) і нерозривності струменя повітряного потоку, можна отримати баланс потужностей до і після вітрового колеса, тобто безпосередньо на вітроколесі ():
(2.30)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи вітроенергетики» автора Ливняк Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перетворення енергії вітру на вітроколесі“ на сторінці 1. Приємного читання.
