Типи опор для горизонтально-осьової ВЕУ Перешкоди, що розташовані навколо вітроустановки, порушують лінійність вітрового потоку і створюють його завихрення. За допомогою опори ротор виноситься на таку висоту, де вплив цих вихорів дещо знижується. Крім того, з висотою зростає величина відбору потужності від вітрового потоку. Так, наприклад, якщо висоту опори збільшити в 2 рази, то потужність зросте в 1,5 рази.
Таким чином, опора – конструктивна складова частина ВЕУ, призначена для розміщення ротора на необхідній висоті щодо відповідно земної поверхні. Для ВЕУ великої потужності її висота може доходити до 100 м. Опора ВЕУ повинна сприймати статичні і динамічні навантаження, що викликаються особливостями роботи вітродвигуна і силами аеродинамічного впливу вітрового потоку на конструкцію в цілому.
Мінімальна висота опори повинна становити:
(4.1)
де А – висота перешкоди біля вітроустановки; с – відстань від верхівки перешкоди до нижньої точки кола обмаху ротора (приймається 1,5...2 м); R – радіус ротора.
В якості несучої конструкції для горизонтально-осьової ВЕУ можуть використовуватися такі типи опор (башт): сталева решітчаста, сталева з тросовими розтяжками, сталева трубчаста, залізобетонна.
Стальна решітчаста опора. При створенні таких опор принципово можливе використання існуючої добре відпрацьованої технології виготовлення опор високовольтних ліній електропередач. При використанні сталевої решітчастої опори слід враховувати, що при квадратному перерізі вона володіє різним лобовим опором залежно від напрямку поширення вітрового потоку.
На рис. 4.21 показано, що максимум коефіцієнта лобового опору Сx досягається при куті γ =30°. Отже, при орієнтації такої опори кут γ повинен становити 0° з переважним напрямком вітрового потоку виходячи з рози вітрів для даної місцевості.
Для зменшення лобового опору опори число з'єднувальних балок має бути по можливості зменшено за умови збереження необхідної міцності; кабельні канали, сходові марші, шахта підйомника повинні бути по можливості приховані від прямої дії вітрового потоку.
Слід зазначити, що сталева решітчаста опора істотно спотворює структуру вітрового потоку, який проходить через неї, оскільки значна кількість конструктивних деталей, наявність відкритих сходових маршів призводить до його значної турбулізації, в результаті чого він втрачає тут практично до 90% свого енергетичного потенціалу.
Сталева опора з тросовими розтяжками повинна складатися зі сталевої циліндричної труби, що підтримується натягнутими сталевими тросами. Для протидії згинаючим навантаженням, що викликаються вітродвигуном, троси повинні мати великий натяг, що збільшує навантаження на фундамент, особливо фундамент самої труби. Для одержання прийнятної жорсткості троси повинні бути закріплені під значним кутом до опори, що призводить до збільшення займаної площі.
Рисунок 4.21 – Залежність лобового опору опори від кута обдування
Крім того, навантаження, які сприймаються опорою, призводять до виникнення вібрації тросів, тому при використанні вітродвигуна значного діаметра суттєвим є питання забезпечення необхідного зазору між лопатями і тросами опори (рис. 4.22).
Сталева трубчаста опора включає в себе трубчастий циліндричний зварений корпус, в основі якого знаходиться усічений конус (рис. 4.23). Цей тип опори дозволяє знизити діючі на неї вібраційні навантаження. Однак сталеві трубчасті опори мають високу металоємністю і при своєму створенні вимагають певної технології, що збільшує витрати на виробництво і будівництво.
Рисунок 4.22 – Опора з тросовими розтяжками
Рисунок 4.23 – Сталева трубчата опора
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи вітроенергетики» автора Ливняк Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Опори вітроенергетичних установок“ на сторінці 1. Приємного читання.
