Розділ «ВІЙСЬКОВІ ДОРОГИ ТА КОЛОННІ ШЛЯХИ»

1 - дорожній одяг; 2 – водопропускна труба; 3 - насип; 4 – міст; 5 - виїмка; 6 - край проїжджої частини; 7 - брівка земляного полотна; 8 – покриття; 9 - основа; 10 - додаткова основа (дренажний шар); 11 - грунтова основа

Дорожніми спорудами є: водопропускні споруди (мости, труби), шляхопроводи тапереїзди, підпірні стінки, лотки та інші споруди. Труби можуть виготовлятися з дерева, каменю, а також збиратися із залізобетонних або металевих окремих ланок.

Обрізи є частиною смуги місцевості, що відведена під дорогу. Вони використовуються для руху гусеничних машин, влаштування об'їздів, складання матеріалів тощо.

Залежно від рельєфу місцевості, дороги мають різні поперечні профілі, можуть обладнуватися в нульових відмітках, у насипу, виїмці та напівнасипу- напіввиїмці.

Земляне полотно у нульових відмітках - найбільш розповсюджений і вигідний профіль дороги. Цей профіль облаштовують з кюветами і без кюветів. Земляні роботи профілю з кюветами полягають у створенні дорожнього полотна з уклоном в обидва боки, який дорівнює 2-3 %, за рахунку грунту, вийнятого з кювету. Земляне полотно без кюветів улаштовують у суху пору року на кам'янистих або піщаних грунтах.

Рис. 134. Поперечний профіль земляного полотна дороги в нульових відмітках:

а - з кюветами; б - без кюветів

Земляне полотно у насипу улаштовують на підходах до мостів, труб та на заболоченій місцевості. Насипи роблять малі - висотою до 1 м, середні - від 1 до 2 м та великі - більш ніж 2 м.

Рис. 135. Профіль земляного полотна дороги у насипу:

а - малий насип; б - середній насип; в - великий насип

Земляне полотно у напівнасипу-напіввиїмці улаштовують на косогорах.

Рис. 136. Поперечний профіль земляного полотна дороги у напівнасипу-напіввиїмці:

1 - насип; 2 - виїмка; 3 - нагірна канава; 4 - кювет

Для відведення води від дороги, висушування земляного полотна і дорожнього покриття улаштовують водовідвідні споруди. До водовідвідних пристроїв належать: кювети, відвідні та осушувальні канали, випарні басейни, поглинаючі колодязі.

Розвідка військових доріг і колонних шляхів

Розвідці шляхів руху військ, як правило, передує вибір їх напрямків за топографічними картами з урахуванням наявності, напрямку і стану існуючих доріг, характеру місцевості, природних умов, можливості природного маскування, бойової обстановки, очікуваної інтенсивності руху військ, пори року і погоди.

Під час вибору маршрутів ураховують: райони, в межах яких підготовка шляхів руху військ ускладнена або неможлива; напрямки обходів або подолання важкопрохідних ділянок; ділянки, на яких ускладнене розосередження військ на прилеглій до шляхів місцевості; наявність природних укриттів і масок; найбільш вірогідні об'єкти можливого руйнування (гідротехнічні споруди, ділянки доріг на перевалах, в дефіле тощо); складні для організації руху військ ділянки (місця перетину з автомобільними залізницями, великі населені пункти тощо).

Під час вибору маршрутів у період бездоріжжя використовують дороги з твердим покриттям, а колонні шляхи прокладають по стійких (супіщаних, гравелевих і щебеневих) ґрунтах, піднесених, швидко просихаючих ділянках місцевості з хорошим природним стоком, в обхід знижених і заболочених місць.

У разі облаштування переходів через болото, їх місця необхідно вибирати на ділянках, що мають найменшу ширину і глибину, найбільш щільний і осушений торф, непошкоджений дерновий шар.

У зимовий час маршрути вибирають з урахуванням можливих сніжних заметів, в обхід ділянок дрібнолісся і чагарнику, по відкритих місцях і гребенях височин, вздовж лісових узлісь і вузьких лощин, по промерзлих на необхідну глибину болотах з рівною поверхнею, а також по річках і озерах, що мають достатнє за товщиною льодове покриття.